ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 333/7448/17
провадження № 61-12174св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Фунжий О. А., та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Кухара С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк") про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 24 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є ПАТ "ОмегаБанк", та ним укладено кредитний договір № 0710/0608/55-023, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді споживчого кредиту у розмірі 50 000 доларів США на строк до 24 червня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені кредитним договором.
Вважає, що зміст договору суперечить законодавству України та нормативно-правовим актам Національного банку України, що відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Крім того, на порушення вимог частини другої статті 11, частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пункту 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, у договорі не вказано детальний, достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг; вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості; реальну процентну ставку; абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді; застереження щодо попередження про настання валютних ризиків; про інфляційне застереження, про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки; умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку; тарифи, всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; порядок припинення дії кредитного договору; про дострокове розірвання кредитного договору; відповідальності кредитора при порушені умов договору; умов повернення і зарахування кредиту.
Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів його в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту.
Кредитний договір укладено на умовах, що обмежують права споживача, з використанням нечесної підприємницької практики.
Відповідач з 24 червня 2008 року кредит в сумі 50 000 доларів США не надав, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України.
З врахуванням наведеного просив визнати недійсним кредитний договір № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року з додатковими угодами №№ 1, 2, 3 до нього.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2018 року залучено до участі у справі як співвідповідачем Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк").
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що при укладені оспорюваного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, позичальник на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому виконував його умови, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання цього договору недійсним.
Про визнання ОСОБА_1 укладеного 24 червня 2008 року кредитного договору свідчать також факти неодноразового, протягом 2009-2012 років, звернення до банку щодо зміни умов договору, встановлення диференційованої ставки, продовження строку кредитного договору та реструктуризації кредитного договору.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду, оформленою протоколом судового засідання, від 21 липня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" (далі - ТОВ "Укрдебт Плюс").
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у документах не вказано розміру "сукупної вартості кредиту" в процентному значенні та грошовому виразі, з яким його було ознайомлено.
Сам по собі факт вказівки у договорі про обізнаність щодо сукупної вартості кредиту не є достатнім у цьому випадку, оскільки встановити, якою саме є сукупна вартість кредиту, а також той факт, що він був ознайомлений саме з нею, неможливо.
Відсутній висновок Верховного Суду про те, яким чином має виглядати сукупна вартість кредиту, з якою позичальник повинен бути ознайомлений.
Суди попередніх інстанцій не досліджували оригінали документів, які б підтверджували виконання зобов`язань банку з надання кредиту позичальнику, також у матеріалах справи відсутні докази відкриття поточного рахунку, на який мав бути перерахований кредит та, з якого виданий готівкою через касу банку, відсутня орієнтовна сукупна вартість кредиту, у кредитному договорі відсутній чіткий графік повернення кредитних коштів.
Кредитний договір не відповідає встановленим чинним на час його укладення вимогам законодавства, оскільки під час його укладення він не мав реальної змоги надати дійсну оцінку його положенням та наслідкам його укладення.
Оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 712/15231/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд неправомірно залучив до участі у справі як правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - ТОВ "Укрдебт Плюс" та необґрунтовано відхилив його клопотання щодо процесуального правонаступництва зазначеного товариства, не дослідив докази, необхідні для встановлення набуття процесуального правонаступництва.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 712/15231/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того підставою касаційного оскарження заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд необґрунтовано відхилив його клопотання від 20 липня 2020 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір (споживчий кредит під заставу житлової нерухомості).
Того ж дня позивач отримав від банку Бюлетень продукту "Споживчий кредит під заставу житлової нерухомості для мережі "ТАС-Банк", в якому наведена інформація про умови кредитування, перелік необхідних документів, можливий розмір і строк кредиту, процентні ставки за кредитом у різних валютах кредитування, перелік додаткових комісій та витрат, порядок погашення кредиту та процентів, тощо.
Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50 000 доларів США на строк до 24 червня 2018 року включно на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.
Кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника (пункт 1.2 договору), а позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,90% річних за весь строк фактичного користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір зазначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому пунктами 6.1, 8.4 цього договору. Кредитні кошти призначені на споживчі потреби (пункт 1.4 договору).
Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв`язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми, передбачені цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов`язаних з укладенням іпотечного договору, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування об`єкта нерухомості за іпотечним договором відповідно до пункту 5.7 договору.
Забезпеченням виконання зобов`язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, виступає іпотека об`єкта нерухомості (пункт 2.1 договору).
Вказаним договором також встановлені порядок нарахування процентів, комісій та погашення заборгованості за кредитним договором (розділ 3); обов`язки банку (розділ 4); обов`язки позичальника (розділ 5); права банку (розділ 6); права позичальника (розділ 7); відповідальність сторін (розділ 8); дострокове повернення кредиту (розділ 9); особливі умови (розділ 10); інші умови (розділ 11).
Згідно з пунктом 11.1 кредитного договору, укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ "Сведбанк" здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов`язані з підприємницькою діяльністю; загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту в ВАТ "Сведбанк", та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі. Укладаючи цей договір, позичальник свідчить, що під час укладення та виконання договору позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.
За змістом пункту 11.5 кредитного договору банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов`язання за цим договором, а також за угодами, пов`язаними із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди позичальника.
Відповідно до пункту 11.6 договору він вступає в силу з дня його підписання сторонами і скріплення печаткою банку і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.
Пунктом 11.11 договору сторони договору погодили, що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов та не існує будь-яких умов, які на думку будь-якої зі сторін можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.
До кредитного договору додано графік погашення заборгованості за кредитом, підписаний уповноваженим представником банку та позичальником.
Отримання позивачем кредитних коштів підтверджена заявою ОСОБА_1 на видачу готівки від 24 червня 2008 року, випискою за особовим рахунком позивача.
24 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, яким забезпечено належне виконання ОСОБА_1 вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 24 червня 2008 року.
Договором про внесення змін і доповнень № 1 від 20 березня 2009 року строк дії кредитного договору встановлено до 24 червня 2023 року, починаючи з 10 травня 2009 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до пункту 3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі - ануїтетні платежі або ануїтетний платіж) у сумі 585,92 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. До настання терміну, вказаного в абзаці першому цього підпункту пункту 3.1, позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за період користування кредитом не пізніше 10 числа наступного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту.
Договором про внесення змін і доповнень № 2 від 3 липня 2009 року внесено зміни, зокрема, в пункт 1.3 кредитного договору, згідно з яким позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних за період від дати укладення цього договору до 3 липня 2009 року включно; 7% річних за період користування кредитом з 4 липня 2009 року до 9 червня 2010 року; 10% річних за період користування кредитом з 10 червня 2010 року до 9 червня 2011 року; 13,59% річних за період користування кредитом з 10 червня 2011 року до 24 червня 2023 року; а також в пункт 3.1.1 договору, згідно з яким ануїтетні платежі в погашення кредиту становлять з 10 серпня 2009 року 448,41 доларів США, з 10 липня 2010 року - 526,67 доларів США, з 10 липня 2011 року - 622,50 доларів США до закінчення кредитного договору.
До договору про внесення змін і доповнень від 3 липня 2009 року додано графік погашення заборгованості за кредитом, який відображає вказані вище зміни до кредитного договору.
Договором про внесення змін і доповнень № 3 від 3 квітня 2012 року сторони домовились вважати таким, що втратив чинність, договір про внесення змін і доповнень № 2 від 3 липня 2009 року, а також внесено зміни, зокрема, в пункт 1.3 кредитного договору, згідно з яким позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,59% річних за період від дати укладення цього договору до 3 квітня 2012 року включно; 10% річних за період користування кредитом з 4 квітня 2012 року до 9 червня 2013 року; 10% річних за період користування кредитом з 10 березня 2013 року до 9 березня 2014 року; 11,90% річних за період користування кредитом з 10 березня 2014 року до 9 березня 2015 року; 15,82% річних за період користування кредитом з 10 березня 2015 року до 24 червня 2023 року; а також в пункт 3.1.1. договору, згідно з яким ануїтетні платежі в погашення кредиту становлять з 10 травня 2012 року - 532,48 доларів США, з 10 квітня 2014 року - 573,38 доларів США, з 10 квітня 2015 року - 654,86 доларів США.
Підписання договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору позичальником не заперечується.
20 червня 2009 року позичальник ОСОБА_1 звернувся до Запорізького відділення № 1 ВАТ "Сведбанк" із заявою про зміну умов кредитного договору № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року - встановлення диференційованої ставки.
7 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького відділення № 1 ВАТ "Сведбанк" із заявою про продовження строку кредитного договору на п`ять років.
6 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького відділення № 1 ВАТ "Сведбанк" із заявою про реструктуризацію кредитного договору № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року (встановлення диференційованої процентної ставки).
За змістом договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ПАТ "Дельта Банк", продавець продав, а покупець купив права вимоги за кредитними договорами згідно з актом приймання-передачі.
До вказаного договору додано акт приймання-передачі прав вимоги; перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, згідно з якою продавець передав покупцеві право вимоги за кредитним договором, укладеним 24 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 .
Згідно з випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 24 червня 2008 року на підставі договору № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року надано кредит у розмірі 50 000 доларів США. У період з 10 липня 2008 року до 25 травня 2012 року здійснювалось погашення кредиту щомісячними платежами.
Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з пунктом 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, статей 215, 1048-1052, 1054-1055 ЦК України, статей 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Істотними умовами кредитного договору, які регламентовано статтями 1048-1052, 1054 ЦК України, є: мета; сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види забезпечення зобов`язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни і припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.