ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 387/746/18
провадження № 61-14192св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова Олена Леонідівна, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Карпенка О. Л., Кіселика С. А., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування своїх вимог зазначало, що 22 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 9 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з зустрічним зобов`язанням повернути кредит. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому станом на 17 липня 2018 року має заборгованість перед позивачем в сумі 19 975,79 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 848,53 грн, заборгованості за відсотками - 2 622,58 грн, пені - 9 077,26 грн, штрафів: 500,00 грн та 927,42 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 19 975,79 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2010 року в розмірі 18 548,37 грн, а також судові витрати в сумі 1 636,09 грн.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач не виконала свої зобов`язання перед банком, які виникли з кредитного договору, та має несплачену заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом і пенею, яка підлягає стягненню на користь позивача. Однак суд дійшов висновку, що штраф не підлягає стягненню, оскільки така вимога позивача суперечить змісту статті 61 Конституції України та статті 509 ЦК України. Суд не прийняв до уваги доводи відповідача, що 30 квітня та 07 травня 2017 року внаслідок шахрайських дій невідомих осіб з її кредитної картки було знято (перераховано) грошові кошти, що свідчить про відсутність її вини у виникненні заборгованість, оскільки такий переказ коштів з рахунку ОСОБА_1 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів "Приват24", вхід в яку був здійснений з авторизацією відповідача за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої її особистої інформації. Крім того, суд врахував, що відповідач, до моменту переказу коштів з її рахунку, що мало місце 30 квітня та 07 травня 2017 року, не подавала до банку заяви про постановку карти до стоп-листа платіжної системи та не зверталася про втрату карти.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено повністю.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що банк, в порушення вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, не повідомив ОСОБА_1 про здійснювані платіжні операції з коштами на її рахунку, не здійснив фіксацію повідомлення відповідача про оспорюванні нею платіжні операції, не здійснив належної перевірки повідомлених нею фактів, а також не надав доказів направлення SMS-повідомлень з динамічними паролями на повідомлений нею номер телефону, а також доказів передачі нею іншим особам чи втрати інформації, яка дає змогу здійснювати платежі з використанням інтернет-банкінгу "Приват24". Крім того, суд виходив з того, що сума платіжних операцій, за які відповідач не відповідає, становить 6 868,00 грн. Тому, оскільки сума боргу за тілом кредиту, яку просить стягнути позивач становить 6 848,53 грн, то вимоги позивача про стягнення тіла кредиту, а також нарахованих процентів та неустойки є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, які їх подала
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова О. Л., звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 червня 2019 рокута залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, дійшов помилкових висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Зазначає, що наявність порушеної кримінальної справи не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, який є дійсним та підлягає виконанню. Суд також не встановив процесуального статусу позичальника в цьому кримінальному провадженні. Відповідач не довела відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вважає, що майнова шкода, завдана відповідачу, якщо така дійсно завдана третіми особами, має відшкодовуватися відповідно до діючого законодавства України. Навіть при наявності факту крадіжки грошових коштів з кредитної карти відповідача відшкодовувати завдану їй шкоду має винна особа, а не позивач.
Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до статей 204, 626, 627, 629, 638 ЦК України, який підлягав задоволенню судами. А відповідач, в свою чергу, має законне право звернутися до суду з цивільним позовом в рамках кримінальної справи про відшкодування винними особами шкоди заподіяної злочином.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року- без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи зДобровеличківського районного суду Кіровоградської області.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до анкети-заяви від 22 листопада 2010 року приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які разом з Тарифами банку та Пам`яткою клієнта становлять змішаний договір банківських послуг, що містить умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до анкети-заяви обрана відповідачем банківська послуга - платіжна картка кредитка "Універсальна" з бажаним кредитним лімітом 3 000,00 грн.
Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" за користування кредитом встановлено базову процентну ставку 2,5 % в місяць. За тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року, - 2,9%; за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року, - 3,6%.
На підставі укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 договору банк відкрив відповідачеві картковий рахунок з встановленим на ньому кредитним лімітом, згодом збільшеним банком до 9 500,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 22 листопада 2010 року, станом на 17 липня 2018 року заборгованість відповідача перед банком становить 19 975,79 грн та складається з: тіла кредиту в сумі 6 848,53 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 2 622,88 грн; пені та комісії в сумі 9 077,26 грн; штрафів у сумі 1 427,42 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова О. Л., на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідач порушила свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення станом на 17 липня 2018 року заборгованості перед позивачем у сумі 19 975,79 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 848,53 грн, заборгованості за відсотками - 2 622,58 грн, пені - 9 077,26 грн, штрафів: 500 грн та 927,42 грн.