Постанова
Іменем України
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 452/1417/19
провадження № 61-6597св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Новокалинівська міська рада Самбірського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Казана І. С. та постанову Львівського апеляційного суду
від 09 червня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я.,
Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (далі - Новокалинівська міська рада), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування незаконного рішення ради, скасування права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позовну заяву мотивувала тим, що 20 січня 1972 року ОСОБА_5 та
ОСОБА_6, які були подружжям, на підставі договору купівлі-продажу набули у власність кожен по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 і після його смерті 1/2 частину зазначеного будинку фактично успадкувала його дружина ОСОБА_6,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла їй (своїй онучці - позивачу ОСОБА_1 ).
Вона зверталась у Самбірську державну нотаріальну контору з приводу спадкування житлового будинку АДРЕСА_1, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки дане домоволодіння перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року.
Підставою передачі цього майна у власність ОСОБА_2 стало рішення Дублянської селищної ради від 27 червня 2007 року № 63 "Про перереєстрацію житлового будинку в АДРЕСА_1" на підставі заяви ОСОБА_2 .
Проте, з урахуванням наведених обставин, зазначене рішення Дублянської селищної ради є незаконним та підлягає скасуванню, та як наслідок підлягає скасуванню і свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року.
Послилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а також встановити факт родинних відносин, зокрема, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були подружжям.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила замінити Дублянську селищну раду на її правонаступника Новокалинівську міську раду Самбірського району Львівської області, а також скасувати державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 09 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що право позивачки на спадкування не є порушеним, оскільки право на оскарження рішення Дублянської селищної ради (нині Новокалинівської міської ради) за життя із 2007 року по час смерті 2017 року могла мати
ОСОБА_6, проте це рішення не оспорювала, а за приписами ЦК України не передбачено спадкування прав спадкодавця на звернення до суду за захистом своїх прав.
Під час розгляду справи позивач не довела та суди не встановили, що спірний будинок на момент смерті ОСОБА_6 належав їй на праві власності та входив до складу спадкової маси.
Позивач не могла претендувати на спадкування майна, яке фактично спадкодавцю не належало.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, уякій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження. Справу витребувано із суду першої інстанції.
11 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17, від02 вересня 2020 року
у справі № 522/19969/16, від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16.
Згідно вказаних постанов спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Під час вирішення справи суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та дійшли неправильних висновків про відсутність права власності
у ОСОБА_6 на домоволодіння АДРЕСА_1 і, як наслідок, неуспадковування цього права позивачем ОСОБА_1 .
Відсутність свідоцтва про право на спадщину, відсутність реєстрації, відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Суди дійшли до неправильних висновків про відсутність у позивача ОСОБА_1 права на оскарження рішення про перереєстрацію за
ОСОБА_2, оскільки за життя ОСОБА_6 не знала та не могла знати про існування оскаржуваного рішення селищної ради.
В обґрунтування висновків про відмову у задоволенні позову суди послались на те, що право на звернення до суду не спадкується. Проте суди не врахували, що спірне рішення селищної ради оскаржується позивачем, як спадкоємцем усіх прав та обов`язків ОСОБА_6, оскільки до неї перейшли усі права, у тому числі і право власності на спірний будинок. Тобто позивач має право скористатися будь-яким із способів захисту своїх цивільних прав передбачених статтею 16 ЦК України, зокрема пред`явити позов про визнання незаконним і скасування рішення, а також про визнання права власності. Про існування спірного рішення ОСОБА_1 довідалася при оформленні своїх спадкових прав у квітні 2019 року.
Суди не врахували, що за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 набули у власність спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу та це майно не відчужували. Рішення про перереєстрацію будинку не є правочином, за яким відбувся перехід права власності до ОСОБА_2 , а отже оскаржуване рішення відповідача є безпідставним, про що відповідач, Дублянська селищна рада, заявила, визнавши позов.
Суд, відмовляючи у прийнятті визнання позову відповідачем Дублянською селищною радою та її правонаступника Новокалинівської міської ради, не зазначив у рішенні у чому це визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Визнання позову відповідачем ОСОБА_4 , взагалі не знайшло свого відображення у судовомурішенні.
Доводи інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_2 заперечував проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просила залишити без змін ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.