ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 463/6557/13
провадження № 61-3876св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 січня 2019 року, постановлену колегією у складі суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заяви про ухвалення додатково рішення
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передати в особисту приватну власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки цієї квартири у розмірі 660 444,50 грн.
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
У справі судом першої інстанції 2 лютого 2016 року ухвалено рішення, яке рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року в частині вирішення первісного позову скасовано з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Крім того, апеляційним судом скасовано додаткове рішення суду першої інстанції від 31 березня 2016 року.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила винести додаткове рішення в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на 1/2 її частку.
Заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у резолютивній частині рішення апеляційного суду Львівської області відсутня вказівка про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 чи визнання квартири спільним сумісним майном подружжя, у зв`язку з чим вона не може реалізувати своє право та зареєструвати право власності на частку квартири. Оскільки спір між нею та ОСОБА_2 щодо поділу спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 - вирішено, повторне звернення з позовом з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є неможливим.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 2 лютого 2016 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передано в особисту приватну власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, в розмірі 660 444,50 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229,40 грн судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю вимог.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 381,91 грн.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 2 лютого 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки квартири та передачу в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у особисту приватну власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки цієї квартири в розмірі 660 444,50 грн, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229,40 грн судового збору скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року скасовано.
Стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави 3 211,59 грн судового збору, а з ОСОБА_2 в дохід держави - 3 184,41 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 816,35 грн судових витрат.
В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року та рішення Личаківського районного суду м. Львова від 2 лютого 2016 року в його незміненій рішенням апеляційного суду частині - без змін.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Львівської області з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті додаткового рішення у цій справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку спірної квартири сторонами не заявлялася, тому судом і не розглядалася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
14 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 січня 2019 року та направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 14 січня 2019 року вказує, що апеляційним судом не надано оцінки її позову і не враховано, що вона не захистила своє порушене право. Спірна квартира, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2, і який не визнає право власності (спільної чи часткової) за нею, так і залишилась за ним. Вона не може зареєструвати право власності за собою на спірну квартиру, як і повторно звернутися з позовом про поділ майна.
Судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що у реєстрах права власності на майно єдиним власником цієї квартири є ОСОБА_2 .
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на відповідність висновків суду апеляційної інстанцій нормам процесуального права, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передати в особисту приватну власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки цієї квартири у розмірі 660 444,50 грн.
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 2 лютого 2016 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передано в особисту приватну власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 660 444,50 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229,40 грн судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю вимог.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 381,91 грн.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 2 лютого 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки квартири і передачу в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у особисту приватну власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки цієї квартири в розмірі 660 444,50 грн, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229,40 грн судового збору скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року скасовано.
Стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави 3 211,59 грн судового збору та стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави 3 184,41 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 816,35 грн судових витрат.
В решті рішення залишено без змін.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила винести додаткове рішення у справі № 463/6557/13 за її позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на 1/2 її частку.
Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 у поданих нею позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог стверджується, що квартира АДРЕСА_1 належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.