ПОСТАНОВА
Іменем України
05 жовтня 2022 року
Київ
справа №160/4169/20
адміністративне провадження №К/9901/2045/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/4169/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМХІМЦЕНТР" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (головуючий суддя - Серьогіна О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (головуючий суддя - Малиш Н. І., судді: Баранник Н. П., Щербак А. А.),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМХІМЦЕНТР" (далі - позивач, ТОВ "ПРОМХІМЦЕНТР") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року №0005540517, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, та № 0005540517, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків ГУ ДПС про те, що господарські операції позивача з ТОВ "УКРБУД-ХОЛДІНГ", ТОВ "ЛС ТОРГ", ТОВ "ЗБУТ ТРАСТ ГРУП" (нова назва TOB "КАССІС KO"), ТОВ "ТК "ЦЕНР-ХОЛДІНГ", ТОВ "УКРАЇНА-2000", ТОВ "СКАРВАЛ", ТОВ "ВАТЕРБРІК", ТОВ "Торгівельне Підприємство "МАА", ТОВ ТК "ДНІПРО-ХОЛДІНГ", ТОВ "СТАРТ БОРН" не мали реального характеру. Позивач вважає, що податкова інформація щодо його контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Інформація на підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами може бути отримана в ході зустрічної звірки або документальної перевірки контрагентів платника податків, а не "аналізом інформаційних баз контролюючих органів", оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
На підставі наказу ГУ ДПС від 06 вересня 2019 року №41-п та від 23 вересня 2019 року №455-п "Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ПРОМХІМЦЕНТР", направлень на перевірку №6047, №6048 від 18 вересня 2019 року, №1413, №1414 від 06 грудня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ПРОМХІМЦЕНТР" з питань перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року та правильністю обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатом якої складено акт від 17 січня 2020 року №2292/04-36-05-17/33855014 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки позивачем допущено порушення:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 732875грн;
- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 814304 грн.
На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року:
№ 005540517, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 737912,50 грн, в тому числі: 590330 грн - за основним платежем, 147582,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№005540517, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 795773,75 грн, в тому числі: 636619,00 грн - за основним платежем, 159154,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
1) надані позивачем первинні бухгалтерські документи досліджено відповідачем в ході проведення перевірки, і надані до матеріалів справи. Будь-яких зауважень щодо оформлення первинних документів податковим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи не висловлено. Отже, факт здійснення спірних фінансово-господарських операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами, якими зафіксовано факт придбання послуг. Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, податковим органом до суду не надано;
2) наявність кримінальної справи щодо контрагентів платника податків, в якій не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними;
3) посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів ТОВ "УКРБУД-ХОЛДІНГ", ТОВ "ЛС ТОРГ", ТОВ "ЗБУТ ТРАСТ ГРУП" (нова назва TOB "КАССІС KO"), ТОВ "ТК "ЦЕНР-ХОЛДІНГ", ТОВ "УКРАЇНА-2000", ТОВ "СКАРВАЛ", ТОВ "ВАТЕРБРІК", ТОВ "Торгівельне Підприємство "МАА", ТОВ ТК "ДНІПРО-ХОЛДІНГ", ТОВ "СТАРТ БОРН" та не є належним доказом в розумінні процесуального закону;
4) посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та виробничих ресурсів не знайшли належного обґрунтування відповідними доказами, оскільки вони не були досліджені під час проведення перевірки позивача відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України, або у інший спосіб, що передбачений законодавством України. Не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, земельних ділянок тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту;
5) матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства;
6) особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом. При сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункти 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, підпункт 1 пункту 4 розділу V, підпункти 1, 2, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки, фактично, визнали правомірним віднесення позивачем до складу витрат витрати, які не підтвердженні первинними документами згідно з Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV). ГУ ДПС зазначає, що документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.
Як на порушення норм процесуального права ГУ ДПС посилається на те, що суди ухилились від ретельного дослідження реальності та фактичної можливості здійснення ТОВ "ПРОМХІМЦЕНТР" господарських операцій з контрагентами, обмежившись формальним посиланням на відсутність вироків стосовно суб`єктів господарювання, якими здійснено спірні фінансово-господарські операції. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що перевіркою не встановлено фактичну можливість виконання послуг контрагентами позивача з фасування карбаміду та послуги з переливання гіпохлорита натрію в п/п тару, що свідчить про відсутність у наданих ТОВ "ПРОМХІМЦЕНТР" первинних бухгалтерських документах юридичної сили. Суди не звернули увагу на перелічені докази з урахуванням доводів ГУ ДПС та характеру спірних правовідносин, які не спростовують висновки податкової перевірки про безтоварність операцій позивача з придбання послуг у вищезазначених контрагентів. Суди безпідставно відхилили доводи ГУ ДПС щодо особливостей доступу на територію режимного об`єкту ПАТ "ДніпроАзот" для проведення фасування карбаміду та послуги з переливання гіпохлорита натрію в п/п тару та характеру цих робіт, яким об`єктивно обумовлено ряд вимог до виконавця. Судами були проігноровані доводи ГУ ДПС з приводу відсутності актів прийому-передачі виданих (повернутих) тимчасових перепусток, а так само інформацію про кримінальні провадження по вказаним контрагентам з приводу непричетності до господарської діяльності вказаних підприємств.
При обґрунтуванні своїх доводів ГУ ДПС посилалося на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/13468/18.
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів ГУ ДПС про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
22 лютого 2021 року від ТОВ "ПРОМХІМЦЕНТР" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.