Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
справа № 148/744/15-к
провадження № 51- 5505 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12.,
прокурора ОСОБА_13
захисників ОСОБА_14., ОСОБА_15.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
представника потерпілого ОСОБА_16,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 лютого 2016 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 червня 2021 року, касаційну скаргу захисника ОСОБА_14. на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 лютого 2016 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 червня 2021 року щодо ОСОБА_1, касаційну скаргу захисника ОСОБА_17 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 лютого 2016 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 червня 2021 року щодо ОСОБА_1, касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_16 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 червня 2021 року щодо ОСОБА_1, у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020310000605, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 лютого 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років і шість місяців.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь законного представника ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_2 кошти в сумі 5961,26 грн. за спричинену матеріальну шкоду та 50000 грн. за завдання моральної шкоди, а також витрати за надання юридичних послуг в сумі 8000 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 551,20 грн. - щодо задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди та 1378 грн. - щодо задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди, пропорційно до задоволених вимог, а також витрати за проведення комісійної судово-медичної експертизи в сумі 1357,45 грн.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній - особисте зобов`язання.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 1 червня 2021 року вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 404 КПК України змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року посилання суду першої інстанції на ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України -"перевищення влади якщо воно супроводжувалось погрозою застосування насильства або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування".
Пом`якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 365 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишений без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1, призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області, на момент вчинення кримінального правопорушення знаходився при виконанні службових обов`язків, а саме, з метою забезпечення належної охорони громадського порядку та безпеки громадян в період підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України, був закріплений за виборчою дільницею № 051174 в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області на підставі службового доручення начальника Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області № 293 від 23.10.2014.
Усвідомлюючи, що в силу займаної посади, він є працівником правоохоронного органу, а саме дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, 25 жовтня 2014 року близько 24:00, ОСОБА_1, перебуваючи неподалік від закладу громадського харчування "Щедра Хата", що розташований по вул. Леніна, 53 у смт. Шпиків, Тульчинського району Вінницької області, самовільно залишивши приміщення виборчої дільниці, яке перебувало під його охороною, перевищуючи свої службові повноваження, без необхідності, діючи умисно, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки та моралі, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність та небезпечність своїх дій, перебуваючи у форменому одязі працівника міліції, маючи при собі табельну зброю - пістолет, тримаючи в руках заздалегідь заготовлений та спеціально пристосований засіб для нанесення тілесних ушкоджень - гумовий кийок, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_2 та наніс йому два удари вказаним знаряддям в життєво важливий орган, а саме голову, та один удар ногою в область тулуба, проти чого останній опору не чинив. Після чого, на автомобілі марки "Mazda 3", державний номерний знак НОМЕР_1, залишив місце вчинення злочину.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді закритого уламкового перелому верхнє-щелепової кістки справа із зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичного периневриту підочного нерва справа, гематоми щоки справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження.
Зазначає, що суд першої інстанції не привів до присяги у судовому засіданні від 6 травня 2015 року свідка ОСОБА_5 та не усунув суперечності в показаннях зазначеного свідка, наданих на досудовому слідстві та в судовому засіданні, поклавши їх в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1, що не було перевірено апеляційним судом.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не обґрунтовано та не надано належного спростування доводам апеляційних скарг сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 службових повноважень на момент вчинення злочину. На думку засудженого, апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації стороною обвинувачення дій ОСОБА_1 як перевищення влади або службових повноважень.
Зазначає, що 25 травня 2020 року розглянувши клопотання сторони захисту щодо повторного допиту експертів та лікарів, апеляційний суд розглянувши дане клопотання вибірково, постановив викликати у судове засідання лише частину експертів.
Засуджений зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою показання експерта ОСОБА_6 щодо спростування отримання потерпілим закритої черепно-мозкової травми та струсу мозку, а також невідповідність показів потерпілого та свідків в частині механізму нанесення ударів.
Засуджений посилається на те, що змінене обвинувачення, пред`явлене йому 21 жовтня 2015 року, ґрунтується на обставинах, які стороні обвинувачення були відомі на досудовому слідстві і не могли бути покладеними в основу пред`явлення нового обвинувачення.
Засуджений зазначає про порушення його права на рівність перед судом в судовому засіданні від 6 травня 2015 року, що було залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.
Засуджений зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам положень статті 419 КПК.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений звертає увагу Суду, що в матеріалах кримінального провадження відсутні копії документів та нормативно-правових актів, які розкривають зміст його повноважень як службової особи. Зазначає, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності в нього під час події злочину табельної зброї не ґрунтуються на доказах.
Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо використання ним спецзасобу - гумового кийка суперечать показанням експерта ОСОБА_6 .
На думку засудженого, суд позбавив сторону захисту можливості спростувати докази сторони обвинувачення, відмовивши у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.
У касаційних скаргах захисники ОСОБА_14., ОСОБА_17, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження щодо останнього у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Судом першої інстанції, на думку захисників, не обґрунтовано висновок щодо того, які саме службові обов`язки під час охорони громадського порядку на виборчій дільниці перевищив ОСОБА_1 .
На думку захисників, судом першої інстанції спотворені показання свідків, обвинуваченого та потерпілого щодо подій, які мали місце, суд провів судове слідство з обвинувальним ухилом, що залишено поза увагою апеляційного суду.
Судом першої інстанції, на думку захисника, не взято до уваги докази щодо відсутності в ОСОБА_1 гумового кийка, зокрема висновок комісійної судово-медичної експертизи № 39 від 16 березня 2015 року та показання експертів.
Судом першої інстанції, як зазначають захисники, не встановлено спосіб нанесення ударів ОСОБА_2, а висновок комісійної експертизи не підтверджує нанесення ударів гумовим кийком.
Вказують на відсутність епікризу в медичній карті потерпілого та наявність в ній пустих аркушів з підписами лікарів. Зазначають, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні один день, в який фактично надавав заяву слідчому про залучення його потерпілим, а тяжкість тілесних ушкоджень експертом встановлена за критерієм тривалості лікування.
На думку захисників, потерпілий під час події вів себе агресивно, спровокував конфлікт і ним були завдані тілесні ушкодження засудженому ОСОБА_1, що підтверджено висновком експертизи № 244 від 17 лютого 2015 року, та пошкоджено автомобіль останнього. Судами попередніх інстанцій, на думку захисників, залишено поза увагою протокол огляду автомобіля Мазда д.н.з. НОМЕР_1 .
Всупереч ч. 2 ст. 419 КПК апеляційним судом, зазначають захисники, не усунуті суперечності між висновками судово-медичних експертиз.
Суд першої інстанції, зазначають захисники, дійшов безпідставних висновків щодо виходу експертів за межі поставлених питань при описі механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, що залишено поза увагою апеляційним судом.
Зазначають, що апеляційний суд в ухвалі вказав інший час заподіяння ушкоджень потерпілому, ніж той,що встановлений судом першої інстанції.
Вважають, що висновки апеляційного суду щодо узгодженості показань свідків між собою та з іншими доказами є необгрунтованими.
Захисники зазначають про не вирішення апеляційним судом клопотань сторони захисту, зокрема про визнання доказів недопустимими.
У касаційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_16. у зв`язку з невідповідністю покарання, призначеного ОСОБА_1, тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання.
Зазначає, що при пом`якшенні покарання апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів та надав іншу оцінку тим самим обставинам, що були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 .
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Засуджений ОСОБА_1, захисники ОСОБА_14., ОСОБА_15 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_16. підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.
Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, й дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.