ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 556/1269/20
провадження № 51- 1909км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10
прокурора ОСОБА_11
в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_12
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городець Володимирецького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 19 травня 2020 року приблизно о 11 год 30 хв поблизу будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс один удар ногою у ділянку голови ОСОБА_2, від якого останній втратив свідомість та впав на землю, вдарившись головою. У результаті цього потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.
Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю в діяннях особи складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора і потерпілого ОСОБА_2 ? без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку прокурора, полягає у тому, що апеляційний суд, відмовивши прокурору у задоволенні клопотання про дослідження доказів позбавив його права довести подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форму вини, мотиви та мету, тобто реалізувати стороні обвинувачення свої процесуальні права. Вказує на те, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо меж земельної ділянки триває з 2017 року, а отже судами безпідставно не враховані неприязні відносини між ними. Зазначає, що ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження факту побудови стовпчиків саме на власній земельній ділянці.
Також вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, адже не містить мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор убачає у застосуванні положень статті 36 КК при ухваленні виправдувального вироку, оскільки особа, яка завдала шкоду, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою.
Касаційна скарга потерпілого є аналогічною вимогам касаційної скарги прокурора.
До Суду надійшли заперечення захисника виправданого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_13 на касаційні скарги прокурора та потерпілого, в яких вона зазначає, що ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та обґрунтована, а доводи касаційних скарг не переконливі. Просить відхилити касаційні скарги прокурора та потерпілого, а ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року стосовно її підзахисного залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_14 у судовому засіданні підтримала касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого. Зазначила, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з правильністю застосування місцевим судом положень статті 36 КК.
Потерпілий ОСОБА_2 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу прокурора з підстав, зазначених у них.
Виправданий та його захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілого. Вважали ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року законною та обґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом статті 370 КПК судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України та статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами статті 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно з частиною 6 вказаної статті суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (частина 2 статті 17 КПК).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом та викладених у вироку.