ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 711/4759/20
провадження № 51-4211км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_5
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
засудженої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника - ОСОБА_12 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 7 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250000000350, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з вироком суду 21 грудня 2019 року приблизно о 18:00 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Hyundai Getz"(державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухалася в лівій смузі по вул. Чигиринськійзі сторони вул. Зелінського в напрямку вул. Комунарів в м. Черкаси. При цьому в порушення пунктів 2.3 б, 18.1 Правил дорожнього руху не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну у вигляді появи на нерегульованому пішохідному переході ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину вул. Чигиринська зправа наліво відносно руху автомобіля, наближаючись до пішохідного переходу не зменшила швидкість та не зупинилась, щоб дати дорогу пішоходу, допустила на нього наїзд. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженої, а вирок - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через суворість, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що в основу обвинувачення було покладено недопустимі докази, а саме висновок автотехнічно експертизи, який було зроблено на підставі слідчих експериментів, що були проведені в неналежних умовах, у зв`язку з чим стороною захисту заявлялося клопотання про повторне дослідження вказаного висновку та виклику експерта, проте судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Також вказує на те, що суди не в повній мірі врахували усі дані про особу засудженої і безпідставно не застосували до неї положення ст. 75 КК.
В касаційній скарзі засуджена, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість, просить змінити ухвалу апеляційного суду та призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК.
У запереченнях на касаційні скарги потерпіла зазначає про необхідність залишення їх без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор та представник потерпілої заперечували проти їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційних скарг вбачається, що засуджена та її захисник, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань:
- засудженої ОСОБА_1, яка вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала, разом з тим, не заперечуючи факту наїзду на пішохода, пояснила, що 21 грудня 2019 року приблизно о 18:00 вона керуючи автомобілем по вул. Чигиринській у м. Черкаси у лівій смузі ближче до середини дороги у темну пору доби на пішохідному переході побачила двох пішоходів, тому пригальмувала, а коли пішоходи перейшли смугу, по якій вона рухалась, продовжила рух, проте, у цей час навскоси (під кутом до проїзної частини дороги), і за межами пішохідного переходу на дорогу вибіг пішохід. Вона загальмувала, але відстань до пішохода була невеликою, тому відбувся наїзд на нього;
- свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили, що 21 грудня 2019 року приблизно о 18:00 на вул. Чигиринській до них підійшов невідомий чоловік з ознаками алкогольного сп`яніння. Поспілкувавшись з останнім, вони підійшли до пішохідного переходу на вищевказаній вулиці. Першою на пішохідний перехід вийшла свідок ОСОБА_3, потім свідок ОСОБА_4, а за ним невідомий чоловік. Дійшовши до середини дороги, свідок ОСОБА_3 обернулася і побачила, що до пішохідного переходу наближається легковий автомобіль. Свідок ОСОБА_4 встиг відскочити, а на невідомого чоловіка було скоєно наїзд цим автомобілем.
Крім того, суд проаналізував фактичні дані, що містяться у:
- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемі до нього, згідно якого встановлено місце пригоди,
- висновку судово-медичної експертизи, щодо причин смерті ОСОБА_2 ;
- висновку криміналістичної технічної експертизи згідно якої, до моменту ДТП деталі ходової частини, гальмівної системи та рульового керування автомобіля Hyundai Getz перебували у працездатному стані;
- протоколі проведення слідчого експерименту за участю засудженої ОСОБА_1, під час якого остання вказала напрямок руху пішохода, а також було визначено шлях і час його руху;
- протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3, під час якого остання відтворила траєкторію руху пішохода до наїзду на нього автомобіля;
- висновку судової автотехнічної експертизи, згідно якого водій ОСОБА_1 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом своєчасного застосування гальмування за умови як при його русі по пішохідному переході, так і поза його межами. При русі пішохода ОСОБА_2 по пішохідному переході дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з виникненням ДТП.
Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Кваліфікація дій засудженої є правильною.