ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 607/16590/20
провадження № 51-923км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7.,
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11.,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_12.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020210010001781, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бучача Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді арешту на строк 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Задоволено цивільний позов прокурора про стягнення із ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету для перерахування фінансовому управлінню Тернопільської міської ради грошей на лікування потерпілої ОСОБА_2 у сумі 5865,80 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 серпня 2020 року приблизно о 09:00, керуючи автомобілем марки "Chevrolet Aveo" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись заднім ходом майданчиком поблизу магазину "АТБ-маркет", розташованого на вул. С. Петлюри, 1-А в м. Тернополі, у бік проїжджої частини вул. 15-го Квітня, порушив вимоги п. 1.5, пп. "б" п. 2.3 та п. 10.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), згідно з якими він як водій не повинен своїми діями створювати небезпеку чи перешкоду для інших учасників руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, а також має бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і для забезпечення безпеки руху повинен був звернутися за допомогою до інших осіб. Унаслідок допущення вказаних порушень ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перебувала біля задньої частини автомобіля, збираючи овочі, що розсипалися.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілій ОСОБА_2 заподіяносередньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 1.5, пп. "б" п. 2.3 та п. 10.9 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками у вигляді заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до того, що сторона обвинувачення не надала належних доказів, які б доводили винуватість її підзахисного.
Зазначає, що з досліджених судами доказів неможливо встановити місце ДТП, оскільки сторона обвинувачення не надала схеми ДТП, а показання свідків, потерпілої та засудженого в цій частині є суперечливими.
Також, на думку захисника, суд не встановив способу отримання потерпілою тілесного ушкодження, а висновки суду в цій частині не ґрунтуються на досліджених доказах.
На переконання ОСОБА_3, саме в діях потерпілої як пішохода вбачаються порушення вимог ПДР, оскільки вона створила небезпечну ситуацію, адже, побачивши автомобіль, який рухається, не уникнула наїзду на неї.
Також захисник не погоджується з поданим прокурором цивільним позовом, вважає його безпідставним і таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, не перевірив доводів, викладених стороною захисту в апеляційній скарзі, та не дав їм належної оцінки.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_12. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_11., надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
ОСОБА_3, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, посилається зокрема, на розбіжності між показаннями потерпілої та свідків у частині розташування автомобіля засудженого. Водночас ці доводи по суті зводяться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноту судового розгляду, тому Верховний Суд з огляду на положення ст. 438 КПК не перевіряє їх.
Натомість зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції в межах доводів сторони захисту в апеляційній скарзі. За результатами перевірки порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів виявлено не було.
Під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК указані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання: засудженого ОСОБА_1, який винуватим себе не визнав, однак указав, що, коли він вирішив переїхати в інше місце з території магазину "АТБ-маркет", то бачив позаду свого автомобіля жінку, яка зупинилася;
потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона біля автомобіля, який перебував у нерухомому стані, нахилилася збирати овочі, що повипадали, і побачила, як на неї рухається автомобіль, від удару якого вона упала;
свідків: ОСОБА_4, яка вказала, що біля магазину "АТБ-маркет" почула крик і бачила, що лежить потерпіла; ОСОБА_5, який був очевидцем ДТП та бачив, як автомобіль почав здавати назад і жінка, яка пригнута стояла позаду його, впала на бік;
експерта ОСОБА_6, яка пояснила, що характер травми від падіння лівою частиною тіла на бруківку (як було зазначено в постанові) за умов ДТП не виключається. Також указала, що отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження можливі від удару автомобіля чи об асфальт.
Винуватість засудженого також підтверджується даними, що містяться у протоколах слідчих дій, а саме: огляду транспортного засобу від 11 серпня 2020 року з таблицями та ілюстраціями до нього, відповідно до якого лакофарбове покриття автомобіля має незначне помірне забруднення по всій площині окрім ділянки на задньому бампері справа; огляду місця події від 11 серпня 2020 року з таблицями та ілюстраціями до нього, згідно з яким оглянуто майданчик прилеглої території поблизу магазину "АТБ-маркет" на вул. С. Петлюри, 1-А в м. Тернополі; огляду документа від 25 вересня 2020 року, яким оглянуто відеозапис із камери зовнішнього спостереження магазину "АТБ-маркет".