ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022року
м. Київ
справа № 722/169/20
провадження №51-925 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_17,
суддів ОСОБА_18., ОСОБА_19.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_20.,
прокурора ОСОБА_21.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_22.,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013270050000179, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), мешканця АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.152 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_22. на вирок Чернівецького апеляційного судувід 29 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано: за ч. 4 ст. 152 КК у зв`язку з відсутністю події злочину; за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК - у зв`язку з недоведеністю провини у вчиненні злочину.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 13 квітня 2008 року у період з 01:00 до 03:00 прийшов до помешкання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що в АДРЕСА_1, де з метою вступу з нею у статеві зносини природним способом, долаючи її опір, завдав удар кулаком в обличчя, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження. У результаті чого потерпіла ОСОБА_2 впала горілиць на підлогу у коридорі помешкання. Надалі ОСОБА_1, діючи умисно, продовжуючи застосовувати фізичне насильство, навалився на потерпілу зверху та, насильно утримуючи її за руки і притискаючи до підлоги, вступив з нею проти її волі у статеві зносини природним способом.
У результаті насильного утримання потерпілої та насильницького статевого акту під час якого ОСОБА_1 вагою свого тіла притискав потерпілу до підлоги, останній було спричинено легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Продовжуючи застосовувати до потерпілої фізичне насильство, з метою протиправного позбавлення її життя, ОСОБА_1, діючи умисно, почав завдавати їй удари колюче-ріжучим предметом по типу "ножа" по тулубу, в ділянку черевної порожнини та в шию, чим заподіяв останній різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження: легкі, середньої тяжкості та тяжкі. Після чого, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_1 вищезазначеним предметом перерізав шию потерпілій, чим заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до виникнення гострої масивної зовнішньої кровотечі з настанням смерті на місці події. Після вчиненого ОСОБА_1 з місця події втік.
За наслідками розгляду кримінального провадження суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого, а судом вичерпані можливості їх отримання, що позбавило суд можливості переконатися "поза розумним сумнівом" у доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.
За вироком Чернівецького апеляційного суду від 29 грудня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано, ухвалено новий вирок, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст.115 КК (в редакції від 5 квітня 2001 року № 2341-III) і ч. 4 ст. 152 КК (в редакції від 5 квітня 2001 року № 2341-III) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі:
-за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років;
-за ч. 4 ст. 152 КК - на строк 14 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_22., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що:
- у справі відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 115 КК. Відсутні знаряддя вчинення злочину, відбитки пальців та слідів взуття на місці події, які б належали ОСОБА_1, речі обвинуваченого, в яких він міг перебувати під час події, недоведений мотив вчинення вбивства, що, на думку захисника, вносить розумний сумнів в доведеність провини ОСОБА_1, а вирок апеляційного суду у цій частині ґрунтується повністю на надуманих підставах, що суперечить положенням ч. 3 ст. 373 КПК;
- суд апеляційної інстанції за відсутності прямих доказів поклав в обґрунтування вироку припущення щодо вчинення ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 4 ст. 152 КК, чим допустив порушень положень ч. 3 ст. 62 Конституції України;
- суд апеляційної інстанції мав підстави для закриття кримінального провадження через відсутність події та складу кримінального правопорушення, однак не зробив цього, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ч. 2 ст. 412 КПК);
- у матеріалах провадження відсутні записи судових засідань у суді першої інстанції за певні дати, що на думку захисту, було підставою, згідно з положеннями ст. 415 КПК для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, чого не було зроблено;
- за епізодом зґвалтування винуватість ОСОБА_1 доводиться лише висновком експерта від 20 березня 2019 року № 793 про те, що генетичні ознаки клітин та сперматозоїдів, виявлених у піхвовому вмісті трупа ОСОБА_2 містять генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1, при тому, що в основу цього висновку покладені висновки Одеського ОБ СМЕ від 17 грудня 2010 року № 719, які судом не досліджувались і відсутні у матеріалах провадження. До того ж наявність клітин сперматозоїдів ще не свідчить про зґвалтування особи, а лише свідчить про статевий акт;
- виділення ДНК з відповідного органу потерпілої могло бути проведене з порушенням, що потребує повторного дослідження та з`ясування;
- суд апеляційної інстанції не навів мотив, предмет та мету вчинення злочинів;
- доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтується на припущенні судового експерта ОСОБА_3 про невиключену наявність в піднігтьовому зрізі потерпілої домішок клітин обвинуваченого з огляду на висновок експертизи від 24 квітня 2019 року № 71, однак цей висновок зроблений з використанням висновку експерта № 603 проведеного 15 квітня 2008 року (експертиза трупної крові потерпілої), який не досліджувався судом;
- порушення судами принципу законності в частині недослідження інших доказів (постанови про призначення групи слідчих, групи прокурорів, зміна кваліфікації, об`єднання кримінальних проваджень) для з`ясування допустимості доказів зібраних на доведення обставин кримінального правопорушення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджали ухвалити законний вирок;
- висновок судової експертизи від 10 жовтня 2019 року № 992, отриманий на підставі протоколу про результати НСРД № 2559т від 10 вересня 2019 року, згідно з яким у ОСОБА_1 було відібрано біологічні зразки слини, на думку захисту, проведений з порушенням КПК (відсутні поняті та їх підписи, протокол складався оперуповноваженим, доручення від слідчого не досліджувалось в суді та не надавалось, ухвала про проведення НСРД від 19 серпня 2019 року також не досліджувалась в суді та не була відрита стороні захисту). Супутні документи по проведенню НСРД також не були відкриті стороні захисту;
- розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без участі сина потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який у супереч ст. 49 КПК не був визнаний потерпілим та його права органом досудового слідства не були забезпечені, що, на думку захисту, є підставою для скасування рішення апеляційної інстанції;
- під час огляду господарства ОСОБА_5 16 квітня 2008 року здійснювалось фотографування фотоапаратом "Олімпус", однак, відповідно до довідки слідчого виготовити фототаблиці до протоколу огляду місця події виявилось неможливим, через пошкодження цифрового носія інформації, що на думку захисника, свідчить про сумнівність належності та допустимості зібраних доказів, в тому числі і щодо винуватості ОСОБА_1 ;
- суд апеляційної інстанції не надав оцінки висновкам судових експертиз: від 20 березня 2019 року № 793 в частині походження сперматозоїдів у піхві трупу потерпілої від іншої особи, крім як від обвинуваченого; від 16 травня 2008 року № 623 про те, що кров ОСОБА_6 має таку ж саму групу крові, як і у обвинуваченого; від 16 травня 2008 року № 623 про те, що на речах ОСОБА_6 виявлена кров з групою крові В, не виключено, що від потерпілої;
- апеляційний суд мав дійти висновку, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи і вичерпані можливості їх отримання, що не дає суду можливість переконатися "поза розумним сумнівом" у доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, у касаційній скарзі захисник також не погоджується з встановленими судом фактичними обставинами, оцінкою досліджених судом доказів і, наводячи свою версію подій, зазначає про неповноту судового розгляду, та наводить відповідні аргументи на підтвердження таких доводів.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників кримінального провадження заперечень не надходило.
Захисник та засуджений вимоги касаційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням наведеного не є предметом перевірки суду касаційної інстанції доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів, саме про те, що:
- дані висновку експерта № 70 від 22 квітня 2019 року прямо не вказують на доведеність провини ОСОБА_1 у вчиненні вбивства;
- факт перебування ОСОБА_1 в ніч з 12 на 13 квітня 2008 року неподалік місця вчинення злочину і встановлення обставин наявності у нього статевого зв`язку з потерпілою за декілька годин до вбивства, за відсутності інших допустимих та належних доказів, не може тлумачитись як єдиний доказ в обґрунтування провини у вбивстві ОСОБА_2 ;
- прокурором не було спростовано жодними доказами того факту, що обвинувачений міг мати з потерпілою добровільний статевий зв`язок 12 квітня 2008 року близько 21:00;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволені клопотання адвоката ОСОБА_23 про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи, що вказує на неповноту розгляду;
- суди не досліджували висновок експерта № 603 від 15 квітня 2008 року (експертиза трупної крові потерпілої), який був використаний судовим експертом ОСОБА_3 під час проведення 24 квітня 2019 року експертизи № 71;
- суд апеляційної інстанції допустив припущення в частині доведення вини обвинуваченого в умисному вбивстві потерпілої, виходячи з того, що ОСОБА_1 шульга;
- усні показання судового експерта ОСОБА_7 щодо походження тілесних ушкоджень у потерпілої, механізм їх виникнення, особливості вбивці потерпілої, не замінюють його висновок від 8 червня 2008 року № 60;
- в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які свідчать про наявність на тілі потерпілої тілесних ушкоджень, характерних саме для насильницького статевого акту;
- у справі є очевидні докази,у тому числі висновок експерта від 20 березня 201 року № 793, які вказують на вчинення злочину ОСОБА_6 і лише один доказ, який дає підстави підозрювати ОСОБА_1 ;
Разом з тим висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на зібраних і досліджених судом апеляційної інстанції доказах, зокрема на показаннях:
- ОСОБА_1 про те, що 12 квітня 2008 року він приїхав із заробітків з м. Москви додому. Близько 17:00 перебував у своєї рідної сестри ОСОБА_8, що проживає в іншому кінці села, де вживав біля 150-200 г горілки. Близько 20:00 проходив повз господарство своєї сусідки ОСОБА_2, яка в той час закривала хвіртку. Вона запросила його до себе в будинок, де в них відбувся добровільний статевий акт. У ОСОБА_2 вдома пробув близько 15-ти хвилин. Після цього пішов додому, де взяв гроші та гостинці і пішов до свого сусіда ОСОБА_9 . Пізніше разом з ОСОБА_9 вони пішли в бар, де відпочивали і вживали горілку з іншими товаришами та однокласниками. Бар працював до 00:00, тоді ж вони з ОСОБА_9 пішли додому, їх трохи підвіз на автомобілі ОСОБА_10, по дорозі пили пиво. Вдома його зустріла матір, з якою спілкувався до 03:00, після цього він ліг спати. 13 квітня 2008 року близько 11:00 його розбудила матір та повідомила, що вбили ОСОБА_2 . Зазначив, що через день після вбивства ОСОБА_2 його допитували працівники міліції в сільській раді, де відібрали зрізи нігтів. Там він надавав пояснення і підписав протокол допиту. Про те, що був у загиблої вдома напередодні, міліції не повідомив, бо його про це не запитували. Наступного дня після допиту він виїхав у м. Москву. Також вказав, що перебував у статевих стосунках з ОСОБА_2 з 14-річного віку, відколи влаштувався на місцеву пекарню, перший статевий акт відбувся саме там. На момент вбивства йому було 22 роки, віку загиблої на той час не пам`ятає. Крім інтимних стосунків, жодних спільних інтересів їх не пов`язувало, крім дрібної допомоги по господарству. Зазначив, що за весь час статевих стосунків з ОСОБА_2 не помічав у неї фізіологічних особливостей тіла. Характеризував ОСОБА_2 як мирну сусідку, з якою ніхто не сварився, вказав, що вона продавала спиртні напої і до неї часто заходили з цього приводу чоловіки. На запитання прокурора, чому не розповів працівникам міліції під час допиту про перебування вдома у ОСОБА_2 і статеві зносини з нею, обвинувачений чіткої відповіді надати не зміг. Про те, що мав статеві відносини з ОСОБА_2, вперше дав показання в суді першої інстанції. Під час досудового розслідування не говорив про цей факт, оскільки йому було соромно. Про це він розповів лише своїй рідній сестрі через понад рік після вбивства ОСОБА_2, коли повернувся із заробітків.
- потерпілої ОСОБА_11 про те, що на момент вбивства її матір проживала сама. Три-чотири рази на тиждень вони з чоловіком приїздили до неї з м. Новодністровська та допомагали по господарству. На літні канікули залишала у ОСОБА_2 свою 9-річну доньку, яка розповідала, що ОСОБА_1 до них в гості не приходив. З родиною ОСОБА_1 перебували в добросусідських стосунках, однак заперечила, що обвинувачений допомагав її матері по господарству. Також, спростувала його твердження про те, що ОСОБА_2 продавала алкоголь. Категорично заперечила ймовірність статевих стосунків між матір`ю та ОСОБА_1 через значну різницю у віці та через те, що в останнього на той час були стосунки з дівчиною. Вказала, що у ОСОБА_2 була сусідка, яка в неї часто ночувала, і в умовах сільського життя факт статевих відносин її матері з чоловіками неможливо було б приховувати. Звернула увагу на те, що у загиблої спереду на тулубі було доброякісне утворення розміром з кулак, і у разі неодноразового статевого акту ОСОБА_1 мав би про це знати. Зазначила, що після смерті батька в 1997 році, ОСОБА_2 не мала стосунків з чоловіками та не хотіла їх, дружила з ОСОБА_12, який помер майже за рік до її вбивства. Крім того, пояснила, що її матір об`єктивно не могла платити ОСОБА_1 по 150 грн за статевий акт, оскільки мала пенсію у розмірі 450 грн, з яких фінансово допомагала доньці і задовольняла свої побутові потреби.
- свідка ОСОБА_13 про те, що вдень події він зустрічався з ОСОБА_1, ввечері разом пішли до бару, де вживали алкоголь ( ОСОБА_1 пив горілку і пиво), і удвох пішки повернулися додому близько 00:30. Вказав, що ОСОБА_10 не підвозив їх з бару. Додому ОСОБА_13 зайшов перший, оскільки його будинок був ближче. Не бачив, куди далі пішов ОСОБА_1 . Про те, чи перебував ОСОБА_1 в стосунках з ОСОБА_2, свідку не відомо. Не помічав, щоб ОСОБА_2 мала стосунки з чоловіками та не бачив, щоб до неї заходив хтось із чоловіків. У ОСОБА_2 алкоголь не купував і не чув про таку її діяльність.
- свідка ОСОБА_14, матері обвинуваченого, яка підтвердила показання сина про день події. При цьому події того дня свідок запам`ятала чітко, з точністю до години, однак про інші події того періоду не пам`ятала, зокрема, коли та з ким наступного разу приїздив ОСОБА_1 додому, про що розмовляли в інші приїзди тощо. Зазначила, що ОСОБА_1 є шульгою. Вказала також, що вони з ОСОБА_2 були сусідами і обвинувачений їй допомагав у господарстві. Про стосунки з жінками син їй не розповідав. Від проходження допиту на поліграфі в суді першої інстанції відмовилася з релігійних переконань.
- свідка ОСОБА_8, сестри обвинуваченого, яка, крім іншого, показала, що з братом перебувала в дуже близьких стосунках, оскільки вони є двійнятами. Вперше ОСОБА_1 розповів їй про добровільні статеві відносини з ОСОБА_2 у вересні 2010 року, при цьому просив зберегти цю таємницю. Вказала, що на момент першого статевого акту ОСОБА_1 було приблизно 15 років, а різниця у віці з ОСОБА_2 становила понад 40 років. ОСОБА_2 платила ОСОБА_1 по 150 грн за статевий акт, однак вона не помічала цих коштів у брата і він з нею не ділився. Під час досудового розслідування правоохоронним органам вона цю інформацію не повідомляла, а вперше повідомила в місцевому суді. Щодо стосунків ОСОБА_1 з іншими дівчатами на той період, останній з нею такою інформацією не ділився, однак станом на квітень 2008 року дівчини у нього не було. У суді першої інстанції відмовилась від перевірки її показань із застосуванням поліграфа, мотивуючи проблемами в сім`ї та емоційним станом.
Суд апеляційної інстанції критично поставився до:
- показань обвинуваченого ОСОБА_1 щодо добровільності статевого акту з потерпілою та існуванням між ними регулярних статевих стосунків з його дитинства і оцінив їх як обрану лінію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- до показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_8 (матері та рідної сестри обвинуваченого), оцінивши їх як створення штучного алібі з метою уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинені злочини.
Так, суд апеляційної інстанції на спростування вищенаведеної версії ОСОБА_1 послався на показання потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 про те, що потерпіла не мала стосунків з чоловіками тривалий час, до неї в гості ніхто з чоловіків не заходив.