ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 341/2192/19
провадження № 51-5904км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13.,
прокурора ОСОБА_14.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_15.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_15., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 286 КК і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання вирішено обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили і звернення його до виконання.
Строк затримання ОСОБА_1 та тримання під вартою з 04 до 09 вересня 2019 року зараховано у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" 12 860,63 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Ці кошти підлягають зарахуванню до відповідного бюджету.
Вирішено питання процесуальних витрат та арешту майна у провадженні.
Як установив місцевий суд, 04 вересня 2019 року близько 05:55 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz VITO" моделі 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, у салоні якого перебували пасажири: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, рухався по дорозі Мукачево - Львів у напрямку м. Мукачева між с. Задністрянське та м. Галичем Івано-Франківської обл.
Наближаючись до освітленого вуличними ліхтарями зачиненого залізничного переїзду із шлагбаумом, про що був завчасно проінформований дорожніми знаками 1.31.2, 1.31.3 "Наближення до залізничного переїзду" та 1.27 "Залізничний переїзд із шлагбаумом", ОСОБА_1, маючи об`єктивну можливість виявити на своїй смузі руху перешкоду для руху у вигляді напівпричепа "KRONE", реєстраційний номер НОМЕР_2, з`єднаного з автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та допустив наїзд на цю перешкоду, чим порушив п. 1.10, пп. "б" п. 2.3, пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть; пасажир ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 настала його смерть в ОКЛ м. Івано-Франківська. Пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2021 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_15. просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник обґрунтовує свої вимоги істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає в неякісному забезпеченні права на захист ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_9 у зв`язку з тим, що цей захисник не мав права займатися адвокатською діяльністю, оскільки 09 листопада 2020 року був поновлений на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, тобто станом на день проведення підготовчого засідання 25 січня 2021 року він не мав права на здійснення адвокатської діяльності у зв`язку з несумісництвом із роботою в органах прокуратури.
Висловлюючи позицію про порушення права ОСОБА_1 на захист, зауважує про те, що подана обвинуваченим апеляційна скарга була написана захисником ОСОБА_9, який фактично зазначив про погіршення становища ОСОБА_1, оскільки просив апеляційний суд змінити вирок у частині призначеного покарання і призначити більш тяжке покарання (в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 286 КК) із застосуванням ст. 75 цього Кодексу, хоча місцевий суд призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК.
Вважає, що апеляційний суд повинен був забезпечити ОСОБА_1 якісним правом на захист, однак цього не зробив, чим допустив порушення ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Стверджує, що місцевий суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК, не роз`яснив належним чином учасникам судового провадження наслідків застосування цієї статті.
Крім іншого, істотність порушення вимог кримінального процесуального закону касатор убачає в тому, що апеляційний суд усупереч ст. 319 КПК провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1, змінивши склад суду, при цьому підстав, як уважає захисник, для прийняття такого рішення не було.
На думку захисника, приводом для скасування судових рішень є порушення прав потерпілих, зокрема через неналежне повідомлення їх про дату призначення розгляду провадження в суді першої інстанції на 25 січня 2021 року та в апеляційному суді - 06 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі, де викладено доводи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_15., засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо нього направити на новий судовий розгляд.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційних скаргах, у яких викладено аналогічні за змістом доводи, просять змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Обґрунтовуючи свої скарги, потерпілі стверджують про істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема у зв`язку з тим, що місцевий суд не роз`яснив їм наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК, що підтверджується, як указують касатори, звукозаписом судового засідання від 23 лютого 2021 року. Зазначають, що під час їх допиту в місцевому суді було порушено вимоги статей 351, 353 КПК, оскільки не уточнено обставин вчиненого злочину (часу, місця, способу), що, на думку потерпілих, також свідчить про істотне порушення вимог КПК.
Крім іншого, як стверджують потерпілі у скаргах, суди призначили ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки належним чином не врахували досудової доповіді, того, що останній був тверезий під час ДТП, не втік з місця вчинення злочину, відсутні будь-які претензії (морального та матеріального характеру) зі сторони потерпілих.
Обґрунтовуючи свої скарги про істотне порушення вимог КПК, допущене апеляційним судом, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають про те, що суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, змінюючи склад суду, для чого, на їх думку, не було підстав.
З огляду вищевикладене потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що розгляд кримінального провадження суд апеляційної інстанції провів формально, тому його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_4, посилаючись на істотне порушення вимог КПК та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог потерпілий зазначає про те, що місцевий суд не повідомив його належним чином про підготовче судове засідання (25 січня 2021 року), що порушило його права як потерпілого та позбавило можливості заявити позовні вимоги саме на цій стадії розгляду кримінального провадження.
Також, як і інші касатори (засуджений, захисник та потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ), потерпілий ОСОБА_4 стверджує про порушення апеляційним судом положень КПК, які забезпечують незмінність складу суду.
Стверджуючи про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ОСОБА_4 посилається на ті ж доводи, що викладено в касаційних скаргах потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 касаційні скарги підтримав, захисник ОСОБА_15. касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримала частково, інші скарги - в повному обсязі, прокурор ОСОБА_14. заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого, його захисника, потерпілих.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК).
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Правильність установлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК касаторами у скаргах не оспорюються.
Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції був проведений відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК.
Суд відхиляє твердження засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_15., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке вони вбачають у тому, що суд першої інстанції не роз`яснив учасникам (засудженому і потерпілим) наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, у якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення нею цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Зі звукозапису судового засідання Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року вбачається, що головуючий суддя виконав вимоги процесуального закону щодо порядку дослідження доказів, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_1, захиснику ОСОБА_9. та потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_1, його захисник ОСОБА_9., потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та прокурор зазначили, що розуміють наслідки такого розгляду кримінального провадження. Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявна заява від обвинуваченого ОСОБА_1 про розгляд кримінальної провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Твердження потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке виразилось у порушенні приписів статей 351, 353 КПК під час їх допиту та допиту ОСОБА_1, спростовується звукозаписом судового розгляду від 25 січня 2021 року, у ході якого прокурор оголосив обвинувальний акт, було визначено порядок судового розгляду, який узгодили всі присутні учасники, а також суд роз`яснив, що, якщо обвинувачений та потерпілі визнають обставини, зазначені в обвинувальному акті (зокрема час, місце, спосіб вчинення злочину), то вони будуть позбавлені можливості оскаржити їх в апеляційному суді.
Доводи потерпілого ОСОБА_4 про те, що місцевий суд порушив його право як потерпілого щодо можливості заявити позовні вимоги на стадії підготовчого провадження, оскільки його не було належним чином повідомлено про час і дату судового розгляду, а також що йому не було роз`яснено ч. 3 ст. 349 КПК, колегія суддів уважає безпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, за ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2020 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 на 14 грудня 2020 року о 10:00, яку було надіслано учасникам, зокрема і потерпілому ОСОБА_4 .
Надалі, за клопотанням захисника ОСОБА_9., підготовче судове засідання кримінального провадження щодо ОСОБА_1 відкладено на 15:30 28 грудня 2020 року, про що телефонограмою повідомлено прокурора ОСОБА_16., захисника ОСОБА_9., потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також представника цивільного позивача ОСОБА_8 (т. 1, а. п. 98, 102). Потерпілій ОСОБА_3 надіслано повістку про виклик до суду (т. 1, а. п. 99). На вказану дату потерпілий ОСОБА_4 не з`явився.