Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 803/135/20
провадження № 61-5805ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
за участю секретаря судового засідання - Берези В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала заяву, - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Іванова Наталя Олексіївна, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у складі судді Пищиди М. М., постановлену за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 20 грудня 2019 року у справі № 20/12/2019 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" (далі - Третейський суд) від 20 грудня 2019 року.
На обґрунтування заяви посилалася на таке.
Рішенням Третейського суду від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (її чоловіка) про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер.
ОСОБА_2 жодних грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував, договір позики не підписував, розписки про отримання коштів не писав.
Договір виходить за межі дрібного побутового, а тому на його укладення необхідна була її згода як одного з подружжя.
ОСОБА_1 сфальсифікувала як договір позики, так і сам позов, навмисно зазначала неправильну адресу проживання боржника, чим позбавила його права на судовий захист, участь у розгляді справи третейським судом. Також участь ОСОБА_2 у розгляді справи у третейському суді 20 грудня 2019 року була неможливою, оскільки в той день він перебував на процедурі гемодіалізу у лікарні міста Запоріжжя.
У договорі позики та рішенні суду немає відомостей стосовно юридичної освіти третейського судді Єнчева Ф. І., який розглядав справу у третейському суді, є підставою для скасування рішення третейського суду відповідно до пункту 4 частини другої статті 458 ЦПК України..
З урахуванням наведеного заявниця просила скасувати рішення Третейського суду від 20 грудня 2019 року у справі № 20/12/2019.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Стислий виклад рішень судів
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Третейського суду від 20 грудня 2019 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, Дніпровський апеляційний суд як суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалене у спорі, передбаченому третейською угодою, і ним не вирішено питань, що виходять за її межі.
ОСОБА_3 не надала доказів на підтвердження того, що третейська угода визнана недійсною, і суд не встановив таких обставин.
Суд виходив з того, що склад третейського суду був сформований згідно із вимогами Закону України "Про третейські суди" та регламенту Третейського суду.
Із списку суддів Третейського суду відомо, що Єнчев Ф. І. має вищу юридичну освіту, а тому суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_3 в частині відсутності інформації стосовно освіти судді.
Також суд зазначив, що доводи заяви по суті спору (стосовно неотримання померлим ОСОБА_2 грошових коштів, непідписання договору позики) не можуть бути підставою для скасування рішення третейського суду, оскільки їх перелік є вичерпним.
Посилання ОСОБА_3 на те, що відповідач позбавлений права на справедливий суд, спростоване тим, що з тексту оскаржуваного рішення Третейського суду від 20 грудня 2019 року встановлено, що під час прийняття рішення були присутніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Постанова суду мотивована тим, що суд не перевірив, чи Третейський суд вносив зміни до Положення про постійно діючий третейський суд та/або регламенту третейського суду або списку третейських суддів постійно діючого третейського суду та чи такі зміни були зареєстровані в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Також суд не встановив, чи внесені відомості про Третейський суд до Єдиного державного реєстру, як це передбачено розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Отже, суд дійшов передчасного висновку про наявність повноважень Третейського суду та суддів цього суду на здійснення своєї діяльності без виконання вимог закону, й, відповідно, відсутності підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 458 ЦПК України, для скасування рішення третейського суду. Крім того, суд не встановив та не надав наявним в матеріалах справи доказам щодо дотримання заявником строку на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, при цьому вирішив заяву по суті з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2022 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Скасовано рішення Третейського суду від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Задовольняючи заяву, Дніпровський апеляційний суд як суд першої інстанції виходив з того, що склад Третейського суду, яким ухвалено рішення від 20 грудня 2019 року у справі № 20/12/2019, не відповідав вимогам закону, що є достатньою підставою для скасування такого рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 458 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Іванова Н. О., подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду про відсутність повноважень у Третейською суду та судді Єнчева Ф. І. на момент ухвалення рішеннявід 20 грудня 2019 року не відповідають дійсності з огляду на неправильнедослідження та оцінку доказів, а отже, скасування зазначеного рішення є незаконним, винесеним з порушенням положень діючого законодавства.
Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації. Третейські суди здійснюють свою діяльність без статусу юридичної особи. Підтвердженням державної реєстрації є свідоцтво встановленого зразка, яке є у матеріалах справи.
Склад третейського суду відповідає вимогам закону. Доказів того, що склад третейського суду не відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" немає.
У липні 2022 року від ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Чоп`як В. М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції- без змін.
На обґрунтування відзиву посилалася на те, що відомості до Єдиного державного реєстру станом на грудень 2019 року не вносилися, а були внесені лише 25 серпня 2021 року, тобто станом на час ухвалення рішення Третейський суд не мав відповідних повноважень на розгляд та ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду.
Жодні інші документи не можуть бути підтвердженням належної реєстрації третейського суду відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій".
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Чоп`як В. М., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Чоп`яка В. М., перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення Дніпровського апеляційного суду як суду першої інстанції не відповідає.
Встановлено, що рішенням Третейського суду від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року, укладеного між сторонами, в розмірі 2 650 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 7.1-7.4 договору позики від 18 січня 2019 року "усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає розгляду в постійно діючому третейському суді "Південно-східний Міжрегіональний" (Дніпропетровське обласне управління юстиції, свідоцтво № 9-ТС від 29 листопада 2005 року), з обранням третейським суддею Єнчева Ф. І. Спір між сторонами підлягає розгляду третейським суддею одноособово. Постійно діючий третейський суд розглядає спір між сторонами згідно правил, що викладені в Законі України "Про третейські суди" та Регламенту постійно діючого третейського суду "Південно- Східний Міжрегіональний". Рішення постійно діючого третейського суду "Південно-Східний Міжрегіональний" є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню ними безперечно та безумовно, окрім випадків, встановлених Законом України "Про третейські суди". Рішення постійно діючого третейського суду "Південно-Східний Міжрегіональний", не виконане добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, що встановлений Законом України "Про виконавче провадження" (т. 1, а. с. 64-65).
Задовольняючи позов, Третейський суд виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув позику, яку отримав 18 січня 2019 року, ні в установлений договором строк, ні надалі, тому позов є доведеним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Правова природа третейських судів полягає в тому, що вони є недержавними органами цивільної юрисдикції, які обираються за погодженням самими сторонами для розв`язання конкретного цивільно-правового (господарського) спору між ними. Розгляд цивільно-правових (господарських) спорів у третейському суді може виникнути тільки тоді, коли є угода сторін про обрання цієї форми захисту цивільних прав із зобов`язанням підкоритися його юрисдикції.
Статтею 7 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Порядок утворення третейських судів передбачено статтею 8 Закону України "Про третейські суди".
Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (частина перша статті 9 Закону України "Про третейські суди" у редакції 2015 року).