Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 450/484/19
провадження № 61-3765св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області,
треті особи: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Роман Васильович, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року у складі судді Кукси Д. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, Державно архітектурно-будівельна інспекція України, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р. В., ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності, приведення у відповідність житлового будинку, знесення самовільної добудови та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 збудувала на чужій земельній ділянці в 1982 році свій будинок. Зазначала, що в зв`язку з незаконним будівництвом і її покійний свекор, і її покійний чоловік зверталися щодо самочинного будівництва в належні органи, які констатували факт самочинного будівництва на чужій земельній ділянці, однак не здійснювали належних дій щодо усунення таких порушень.
Посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок відповідачки. У результаті самочинного будівництва порушено її право на користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Приймаючи рішення виконавчий комітет Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 93 від 29 листопада 2011 року керувався пунктом 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однак вказана норма не наділяла виконком правом узаконювати самовільно збудований будинок, без виділеної для цього відповідної земельної ділянки, виготовлення відповідної технічної документації та дотримання відповідних державних будівельних стандартів.
Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, № 66/7387, яким керувався виконавчий комітет Зубрянської сільської ради при винесенні оскаржуваного рішення, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться видачею свідоцтва про право власності:
а) органами місцевого самоврядування: - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Позивач вважала, що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 державного акту на землю, рішення про відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 їй не видавалося, будинок побудований з порушенням державних будівельних норм, отже оскаржуване рішення є передчасним, необґрунтованим, прийнятим без врахування її інтересів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
1. Скасувати рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 93 від 29 листопада 2011 року про надання дозволу Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки:
1.1. На оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності гр. ОСОБА_2 на житловий будинок в АДРЕСА_1, загальною площею 204, 3 кв. м та житловою площею 88,6 кв. м;
1.2. Проведення державної реєстрації об`єкту вказаного в п. 1.1.;
2. Скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 20 грудня 2011 року, виданий Зубрянською сільською радою на підставі рішення виконкому від 29 листопада 2011 року № 93, зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 21 грудня 2011 року, серія НОМЕР_4 та державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок за реєстраційним номером 35585654;
3. Привести у відповідність до будівельних норм, що діяли станом на 1982 рік, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
4. Знести самовільну добудову до індивідуального житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2, розмір якої 2,9х3,9 м за рахунок відповідачки ОСОБА_2 ;
5. Визнати за нею право власності на колодязь, що знаходиться на території будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та позначений в інвентаризаційній справі літ. "К".
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що на момент вирішення справи ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не є власниками земельних ділянок, на яких розміщені належні кожному з них житлові будинки, оскільки жоден з них не має правовстановлюючих документів про право власності на земельні ділянки під їхніми житловими будинками.
З огляду на зазначене, відповідно до законодавства України земля під житловими будинками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади Солонківської сільської ради та не надана їм у власність. Отже, має місце фактичне користування земельними ділянками комунальної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для обслуговування їхніх житлових будинків в АДРЕСА_1 та під номером АДРЕСА_1 відповідно до наявних у них і не скасованих на цей час правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно.
Районний суд зазначив, що втручання у право власності відповідача шляхом знесення самовільної добудови до індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, розмір якої 2,9*3,9 м за рахунок ОСОБА_2 не відповідає принципу пропорційності та не є співрозмірним із переслідуваною законною метою, адже позивач не є власником земельної ділянки на якій розташований такий будинок.
Враховуючи відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану під будинком за адресою: АДРЕСА_2, суд вважав, що позивач не наділена правом вимагати знесення самочинного будівництва, оскільки це питання належить до виключної компетенції контролюючих органів та компетенції Солонківської сільської ради, яка є власником відповідної земельної ділянки.
При цьому суд зазначив про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на колодязь, що знаходиться на території будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 та позначений в інвентаризаційній справі літ. "К", оскільки правовстановлюючі документи позивача в частині включення до складової частини нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_2 складової частини об`єкта нерухомого майна колодязя під літерою "К", зокрема свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2017 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р. В. на ОСОБА_1, у спадковій справі № 54/2017, зареєстроване в реєстрі за № 1313 та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86397255 від 04 травня 2017 року визнані недійсними.
Суд першої інстанції застосував строк позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 про скасування рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 93 від 29 листопада 2011 року та (відповідно) для скасування виданого 20 грудня 2011 року на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на житловий будинок, оскільки доводи позивача про те, що про оскаржуване рішення вона дізналася у 2017 році ознайомившись із матеріалами інвентаризаційної справи на житловий будинок ОСОБА_2 у ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року - без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності для оскарження у лютому 2019 року рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 29 листопада 2011 року № 93 та (відповідно) для скасування виданого 20 грудня 2011 року на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на житловий будинок.
При цьому апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про "приведення у відповідність до будівельних норм, що діяли станом на 1982 рік, житлового будинку АДРЕСА_1", а також про знесення проведеної до цього будинку відповідачкою ОСОБА_2 добудови у зв`язку з відсутністю у позивачки правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Також апеляційний суд вважав правильними висновки районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачкою права власності на колодязь під літерою "к" у зв`язку з наявністю рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, яким визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2017 року, видане ОСОБА_1, в частині включення до складової частини житлового будинку АДРЕСА_2 колодязя під літерою "К", а також визнано частково недійсним Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 травня 2017 року в частині згаданого колодязя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у матеріалах справи наявні докази виділення ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку в с. Зубра площею 0,8 га. Посилається на принцип цілісності об`єкта нерухомості (житлового будинку) із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. При цьому самочинно збудований житловий будинок ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у її користуванні та була виділена ОСОБА_3 .
Судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, оскільки застосовано строк позовної давності до позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради № 93 від 29 листопада 2011 року, проте не надано оцінки законності такого рішення. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що вона могла дізнатися про оскаржуване рішення у 2004 році - з моменту прийняття спадщини, чи у 2012 році - коли ОСОБА_2 було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначає, що відповідачами не надано доказів про те, що частина земельної ділянки, яка передавалася ОСОБА_3 та перебуває у моєму користуванні, вилучалася та передавалася у користування ОСОБА_2 .
Отже, оскаржуваним рішенням Зубрянської сільської ради фактично узаконено самочинне будівництво житлового будинку ОСОБА_2, при цьому залишено поза увагою те, що без виділення земельної ділянки узаконення самочинного будівництва неможливе.
Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3726 від 12 серпня 2019 року, в якому встановлено, що житловий будинок відповідачки збудовано без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці ОСОБА_3, що виділена йому на підставі рішення Зубрянської сільської ради № 74 від 05 лютого 1976 року для будівництва одного житлового будинку, та що цей будинок не відповідає вимогам пункту 3.25 ДБН 360-92 і вимогам пункту 2.27 ДБН В 2.2-15-2005.
Вважає, що спірний колодязь є невід`ємною складовою частиною садиби АДРЕСА_1, збудований для обслуговування зазначеного будинку, отже є підстави для визнання права власності на нього.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц, 522/21101/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справах № 522/1029/18, № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц та постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 722/164/18 (провадження № 61-3544св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 347/1371/17 (провадження № 61-18460св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Жиравецьким Т. М. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, оскільки відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Посилається на те, що рішенням Пустомитівської районної ради № 74 від 05 лютого 1974 року ОСОБА_3 було надано дозвіл виключно на будівництво житлового будинку, питання про передачу земельної ділянки у власність чи користування не вирішувалося.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади Солонківської сільської ради та не надана ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 у власність.
Висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на колодязь та знесення самочинного будівництва вважає обґрунтованими та такими, що не підлягають зміні.
Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував строк позовної давності щодо позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 29 листопада 2011 року № 93 та скасування виданого на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на житловий будинок, оскільки позивач не підтвердила посилання про те, що про оскаржуване рішення вона дізналася і з ним ознайомилася у 2017 році.
З огляду на зазначене, доводи ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, не доводять неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.