Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 345/1326/17
провадження № 61-7700св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виконавчий комітет Калуської міської ради Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Калуської міської ради.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 20 грудня 2016 року № 267 їй було відмовлено у взятті на квартирний облік з тих підстав, що її сім`я забезпечена встановленим розміром жилої площі, а саме по 6 кв. м на особу за місцем фактичного проживання сім`ї у складі трьох, зокрема їй належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1, а також їй та дочці належить по 1/5 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка просила визнати його недійсним та скасувати, зобов`язавши Виконавчий комітет Калуської міської ради поновити її разом із сім`єю на квартирній черзі з 24 липня 1985 року, а на пільговій - з 1986 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Калуської міської ради № 267 від 20 грудня 2016 року та зобов`язано Виконавчий комітет Калуської міської ради взяти ОСОБА_1 на квартирний облік.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що жиле приміщення, яке надано позивачці для проживання, не відповідає нормам забезпечення житлом, при цьому законних підстав для зняття її з квартирного обліку не встановлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивачки адвокат Савчук Р. Р. 14 липня 2022 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що його довірителька фактично позбавлена можливості відновити своє порушене право, оскільки суд, повністю задовольнивши позов, не зобов`язав Виконавчий комітет Калуської міської ради поновити її на квартирній черзі з 24 липня 1985 року, а на пільговій - з 04 червня 1986 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року у вказаній справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому судом встановлено, що заявниця була повідомлена про розгляд справи, брала участь у її розгляді і була присутня разом зі своїм представником під час проголошення оскаржуваного рішення. Обставин непереборної сили, внаслідок яких заявник пропустила строк на апеляційне оскарження, судом не встановлено.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
07 серпня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку, направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у вказаній справі, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційним судом не прийнято до уваги, що після ухвалення Калуським міськрайонним судом рішення від 07 грудня 2017 року позивач протягом тривалого періоду часу намагалася захистити своє право щодо поновлення на квартирній черзі, зокрема шляхом звернення до відповідного відділу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення, до Калуського міськрайонного суду з заявами про роз`яснення судового рішення, а згодом про ухвалення додаткового рішення. Проте, незважаючи на вжиті ОСОБА_1 заходи її порушене не було захищено та не відновлено, справу за її позовом по суті не вирішено. Заявник вважає, що наведені обставини вказують на поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2022 року Виконавчий комітет Калуської міської ради Івано-Франківської області подав до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Калуської міської ради № 267 від 20 грудня 2016 року та зобов`язано Виконавчий комітет Калуської міської ради взяти ОСОБА_1 на квартирний облік.
07 грудня 2017 року в судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частини судового рішення.
Відповідно до журналу судового засідання від 07 грудня 2017 року позивачка та її представник були присутні під час розгляду справи та проголошення судового рішення.
Отже, строк на апеляційне оскарження рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року розпочався 08 грудня 2017 року та закінчився 18 грудня 2017 року.
Апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1, в інтересах якої діяв ОСОБА_2, подала 14 липня 2022 року, тобто більше ніж через чотири роки після закінчення строку на апеляційне оскарження.
При цьому у грудні 2021 року ОСОБА_1 зверталася до суду першої інстанції з заявою про роз`яснення рішення Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Роз`яснено, що вона перебуває на квартирній черзі за місцем проживання з 24 липня 1985 року, а на пільговій - з 1986 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про роз`яснення судового рішення, Виконавчий комітет Калуської міської ради звернувся до суду з апеляційної скаргою на вказану ухвалу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Калуської міської ради задоволено. Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 13 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення. При цьому апеляційний суд виходив з того, що рішення Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року набрало законної сили, було звернуто до примусового виконання та виконано боржником, що підтверджується копією рішення Виконавчого комітету Калуської міської ради від 10 серпня 2020 року №156 "Про взяття на квартирний облік ОСОБА_1".
Крім того, 12 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Боберським Р. П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
У квітні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що при вухваленні рішення судом не вирішено питання про поновлення ОСОБА_1 на квартирній черзі з 24 липня 1985 року, а на пільговій квартирній черзі - з 04 червня 1986 року.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Савчука Р. Р. про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено з підстав фактичного виконання рішення суду від 20 грудня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.