ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №140/15731/20
адміністративне провадження № К/990/9928/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року (суддя-доповідач Онишкевич Т.В., судді Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати йому в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018, зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018 в сумі 113610,14 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 04.10.2018 - з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018 (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У лютому 2022 року позивач подав до суду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року в частині порушення вимог абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та прийняття значення індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків у вересні 2015 року, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з жовтня 2015 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Заяву обґрунтував тим, що відповідач при виконанні рішення суду в цій справі неправомірно обчислив індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з жовтня 2015 року, хоча цей показник підлягав обчисленню з лютого 2008 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року з тих мотивів, що КАС України не передбачає можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, якою встановлено відсутність протиправності дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та направити справу для продовження апеляційного розгляду.
Позивач уважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності встановленої процесуальним законом можливості оскаржити ухвалу суду першої інстанції, постановлену в порядку статті 383 КАС України, адже приписи цієї статті стосуються контролю за виконанням судового рішення і ухвала, прийнята за наслідками розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України, входить до переліку ухвал, передбачених пунктом 25 частини першої статті 294 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.