ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/9385/17
адміністративне провадження № К/9901/4936/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 (суддя - Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/9385/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - ТОВ "Норма Плюс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 11.05.2017 №0020951404 та №0021211404.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що враховуючи наведені законодавчі норми та податкову інформацію щодо контрагента, подані позивачем первинні документи не мають юридичної сили з огляду на невстановлення фактичного здійснення господарських операцій.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Норма Плюс" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Норма Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Старр Пром" (код 40448600) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.04.2017 №157/26-15-14-04-04-32917708, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 676 810 грн.;
пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 752 012 грн. за вересень 2016 року.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 11.05.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0020951404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 752 012 грн. за звітний період, за який подано декларацію - вересень 2016 рік;
№0021211404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 015 215 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 676 810 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 405 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.