ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 810/1394/16
адміністративне провадження № К/9901/15449/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 (суддя - Радевич В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Безимення Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №810/1394/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (далі - ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 28.03.2016 № 315 "Про проведення фактичної перевірки".
Справа судами розглядалась неодноразово.
За наслідками повторного перегляду, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним та обґрунтованим, оскільки контролюючим органом було дотримано положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 28.03.2016 Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято наказ №315 про проведення фактичної перевірки ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ", відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу, на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з 29.03.2016 буде проводитись фактична перевірка позивача тривалістю 10 діб, за місцем фактичного провадження діяльності його господарської одиниці - автозаправного комплексу (магазин та АЗС), розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Серьогіна, 4б, з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016.
На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 28.03.2016 №495, від 28.03.2016 №500, від 28.03.2016 №501 та від 28.03.2016 №502, посадовими особами відповідача 29.03.2016 здійснено виїзд за адресою об`єкта перевірки, проте уповноважена особа (директор) автозаправного комплексу ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ" ознайомившись з наказом відмовила посадовим особам відповідача у допуску до проведення перевірки. Факт відмови зафіксовано контролюючим органом в акті від 29.03.2016 (зареєстрований в органі доходів і зборів 30.03.2016 за № 55/16-31-39436796)
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).