ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 320/5886/18
адміністративне провадження № К/9901/35648/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №320/5886/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011271401 від 19.10.2018 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 10ʼ 700ʼ 744,75грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11.04.2019 позовні вимоги задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2019 рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 залишив без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офісу великих платників податків ДФС звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №320/5886/18.
Ухвалою суду від 03.10.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 04.10.2022.
Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 16.05.2018 по 05.07.2018 співробітниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 11.05.2018 №863 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Експансія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 12.07.2018 за №2114/28-10-14-01/32294905 (далі-Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 02.08.2018 №0008681401, №0008671401.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, 16.08.2018 ТОВ "Експансія" подано скаргу до Державної фіскальної служби України.
Розглянувши вищевказану скаргу, відповідачем винесено рішення від 16.10.2018 №33571/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0008681401, №0008671401 в частині непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами покупця та у частині збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат з нарахування роялті на користь ПАТ "ЗНВКІФ "Рітеіл Інвест" і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Також, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0011271401.
Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача щодо порушення позивачем пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14, ст.22, ст.23, пп.134.1.1 п.134 ст.134, 140.4.2 п.140.4, п.п.140.5.7 п.140.5 ст.140, п.п.141.2.1 п.141.2 ст.141 ПК України, в результаті чого встановлено:
завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього в сумі 298ʼ 009ʼ 438грн., в тому числі по періодах: три квартали 2017 - 298ʼ 009ʼ 438грн.;
заниження податку на прибуток всього в сумі 41ʼ 413ʼ 409грн., в тому числі по періодах: півріччя 2017 - 38ʼ903ʼ 841грн., три квартали 2017 - 41ʼ 413ʼ 409грн.
Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення ТОВ "Експансія" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10ʼ 700ʼ 744,75грн. звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. В ході розгляду справи встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.
В обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів. Висновок податкового органу про нереальність (фіктивність) операцій з контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Перевіркою установлено відсутність можливості контрагента постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з непідтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що суди неправильно та неповно дослідили докази і встановили обставини у справі, та застосували норми права. В ході проведення перевірки встановлено заниження доходів від здійснення господарських операцій ТОВ "Експансія" з контрагентами постачальниками ТОВ "Скайсід", ТОВ "Агріс -Трейд" на загальну суму 10ʼ 700ʼ 745грн. Реальність проведених ТОВ "Експансія" господарських операцій з ТОВ "Агріс-Трейд" не підтверджується у зв`язку з неможливістю встановлення фактичних виробників зернових культур через відсутність факту підтвердження реалізації по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними підприємствами-постачальниками. Податковий орган вказує на недостовірність даних, відображених у первинних документах ТОВ "Агріс-Трейд", ТОВ "Скайсід" для ТОВ "Експансія", формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридичну дефектність. Відповідач звертає увагу та просить врахувати висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі №816/1601/14 щодо належної податкової обачності та мотивів вибору постачальника, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі №815/2592/13-а, якою встановлено, що у контрагента повинні бути можливості для виготовлення товару/надання послуг, що є змістом господарської операції, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 у справі №826/6006/13-а, яка вказує, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 (к/9991/26540/11, №К/9991/28864/11), де визначено, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань. У касаційній скарзі ві- YaHei UIя
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Експансія" (Постачальник) та ТОВ "Агріс-трейд" (Покупець) укладено договір поставки №130916 від 13.09.2016.
Згідно умов Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 6-го класу, урожаю 2016 року, країна походження Україна, насипом, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Порт Южний, Україна".
Листом ТОВ "Агріс-Трейд" від 26.09.2016 підтверджує ТОВ "Експансія", що зернові, які поставляються ТОВ "Експансія" на виконання Договору поставки від 13.09.2016 придбавалися у ТОВ "Вайтгурп" (код 40410383).
ТОВ "Експансія" сплатило за товар кошти в адресу ТОВ "Агріс-Трейд" згідно Договору поставки від 13.09.2016, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Придбаний у ТОВ "Агріс-Трейд" товар згідно Договору поставки від 13.09.2016 позивачем реалізовано Everest Exports L.P. згідно контракту №13/09/2016-FW від 13.09.2016 з додатковими угодами №1, №2 до Контракту, що підтверджується: МД, повідомленнями про перетин кордону, актами приймання-передачі, банківськими виписками.
Також у цій справі судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Скайсід" укладено договір поставки №26/07/ПШ від 26.07.2016.
Згідно умов Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю, врожаю 2016 року, українського походження, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Миколаївський морський торговий порт ТОВ "МСП Ніка-Тера".