ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 0440/6889/18
касаційне провадження № К/9901/27819/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВАРІАТОР"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (головуючий суддя - Врона О.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Божко Л.А.; судді - Баранник Н.П., Дурасова Ю.В.)
у справі № 0440/6889/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВАРІАТОР"
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВАРІАТОР" (далі - ТОВ "НТЦ "ВАРІАТОР"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2018 року № 0009591422 та від 24 квітня 2018 року № 0009601422.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "НТЦ "ВАРІАТОР" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що реальний характер господарських операцій із придбання ним товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсенд ЮА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зілле Трейд" підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НТЦ "ВАРІАТОР".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "НТЦ "ВАРІАТОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсенд ЮА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зілле Трейд" за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 03 квітня 2018 року № 16250/04-36-14-22/38754652.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсенд ЮА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зілле Трейд" з підстави удаваного характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилалося на вироки Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у справі № 757/45459/15-к, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсенд ЮА" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, та від 20 листопада 2015 року у справі № 757/40848/15-к, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зілле Трейд" ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 24 квітня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0009601422, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 134027,00 грн за основним платежем; № 0009591422, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 49124,00 грн за основним платежем та 24562,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди виходили з того, що постачальники ТОВ "НТЦ "ВАРІАТОР" є фіктивними підприємствами, що підтверджено відповідними вироками, які набрали законної сили.
Відтак, первинні документи, які оформлені, зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсенд ЮА", є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій між вказаним контрагентом і позивачем.
Також судові інстанції звернули увагу на ненадання платником первинних документів щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Зілле Трейд", що, відповідно, свідчить про фактичну відсутність таких господарських операцій.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.