ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 813/125/16
адміністративне провадження № К/9901/37924/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 (суддя Сасевич О. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя Костів М. В., судді: Бруновська Н. В., Шавель Р. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж ``ЛьвівОРГРЕС`` до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж ``ЛьвівОРГРЕС`` (далі - позивач, ПАТ``ЛьвівОРГРЕС``, товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ) податкові повідомлення-рішення від 25.11.2015 №0005872202, №0005882202, №0005892202, згідно з якими товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 830ʼ 807,00 грн (в тому числі, основний платіж - 553ʼ 871,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 276ʼ 936,00 грн), податок на додану вартість (ПДВ) на 579ʼ 905,00 грн (в тому числі, основний платіж - 386ʼ 603,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 193ʼ 302,00 грн) та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 518ʼ 896,00 грн (т.І, а.с. 4-14).
Обґрунтовуючи позов товариство послалося на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, адміністративний позов ПАТ``ЛьвівОРГРЕС`` задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25.11.2015 №0005872202,. №0005882202, №0005892202.
Суд першої інстанції висновував про дійсність, реальність господарських операцій позивача та правомірність формування ним своїх даних податкового обліку у період, охоплений перевіркою. Суд виходив з того, що витрати на відрядження працівників, залучених товариством для надання послуг та виконання робіт на об`єктах атомних та теплових електростанцій на території Республіки Білорусь, підтверджені належно оформленими документами (посвідченнями про відрядження, проїзними квитками) та були понесені у межах його господарської діяльності. Зі змісту таких документів можна встановити особу (працівника) відрядженого платником податків, мету відрядження, поставлені йому завдання, період відрядження. Факт поставки обладнання на підставі договору, укладеного між ПАТ``ЛьвівОРГРЕС`` і ТзОВ ``АББ ЛТД``, обґрунтовано судом посиланням на зв`язок понесених витрат товариства з придбання цього обладнання із його господарською діяльністю, обставини і технологічні умови встановлення (монтажу) обладнання на об`єкті ДП``Національна енергетична компанія ``Укренерго`` на підставі договору підряду. З приводу ненадання платником податків під час перевірки контролюючому органу оригіналів документів, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності за наслідками господарських операцій з придбання послуг у ПНВП``Галицька комп`ютерна компанія``, ПАТ``ТЕХЕНЕРГО``, ТзОВ``Південна енергетична компанія``, суд, крім іншого, спираючись на зафіксовані в акті перевірки обставини та документи щодо оцінки названих операцій, копії яких також були долучені до матеріалів справи, визнав такі доводи контролюючого органу безпідставними.
Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (процесуальний правонаступник відповідача, далі - ОДПІ) подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.05.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОДПІ.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу II цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки позапланової виїзної перевірки ПАТ``ЛьвівОРГРЕС`` з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.04.2015, за результатами якої ДПІ склала акт від 12.11.2015№2071/13-04-22-02/00128504. Згідно з висновками акта перевірки товариство порушило норми пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком з прибутку за 2014 рік на суму 518ʼ 896 грн та занижено податок на прибуток за 2014 рік - І квартал 2015 року на загальну суму 553ʼ 871,00 грн та ПДВ за березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, березень 2015 року на суму 386ʼ 603,00 грн (далі - акт перевірки, т.І, а.с.15-92).
Таке порушення полягало у формуванні ПАТ``ЛьвівОРГРЕС`` витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання обладнання (реле) та підрядних робіт (технічні послуги) на підставі договорів із ТзОВ ``АББ ЛТД``, ПНВП``Галицька комп`ютерна компанія``, ПАТ``ТЕХЕНЕРГО``, ТзОВ``Південна енергетична компанія`` та формування витрат на відрядження працівників, зайнятих у роботах з обслуговування атомних та теплових електростанцій за межами території України.
Так, у ході перевірки встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат, що утворюють собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2014 рік, позивачем віднесені витрати на відрядження його працівників до Республіки Білорусь для надання послуг з інженерного обслуговування атомних та теплових електростанцій, виконання робіт із пуску, налагодження, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж (1ʼ 277ʼ 889,48 грн). Однак, як встановлено в ході перевірки, такі витрати не знайшли свого відображення у відповідних актах виконаних робіт на реалізацію послуг замовникам, тому відповідно до норми пункту 138.4 статті 138 ПК України вони не можуть визнаватися витратами відповідного періоду, позаяк не включалися до складу собівартості реалізованих позивачем послуг у такому періоді.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо включаються до складу загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (абз.``а`` підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України).
Також витрати на службові відрядження включаються до складу інших витрат (адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством - підпункт 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України; витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг - підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).
Отже, відповідно до приписів статті 138 ПК України витрати на відрядження можуть визнаватися витратами, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, як витрати операційної діяльності (коли вони формують собівартість товарів, робіт чи послуг), або витратами в складі інших витрат.
Види витрат на відрядження, передбачені підпунктом 140.1.7 цієї статті ПК України.
Згідно з нормами підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо (абз. 2 підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України).
Згідно зі статтею 140 ПК України витрати на відрядження мають характер витрат подвійного призначення, тобто витрат, які враховуються для розрахунку податкового прибутку тільки в якійсь частині, оскільки за своїм економічним змістом можуть бути як пов`язані, так і не пов`язані з господарською діяльністю підприємства. Тому платник податків повинен документально довести, по-перше, належність таких витрат до власної господарської діяльності, по-друге, їх відповідність вимогам норм зазначеної статті.
У ході розгляду справи суди встановили, що товариство, основним видом діяльності якого є ``Діяльність у сфері архітектури`` (71.11), ``Технічні випробування та дослідження`` (71.20), ``Комп`ютерне програмування`` (62.01), здійснювало господарську діяльність в тому числі за межами України, зокрема на території Республіки Білорусь. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ``ЛьвівОРГРЕС`` має відокремлений підрозділ - представництво у Республіці Білорусь, яке провадило діяльність на території Республіки Білорусь, що підтверджено дозволом Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь від 19.12.2013 №6858 та дозволами від 22.12.2004 №3064, від 28.11.2007 №3938, від 23.11.2010 №5242. До матеріалів справи також долучені належно оформлені документи на підтвердження відряджень працівників позивача у Республіку Білорусь, зокрема: посвідчення про відрядження, проїзні квитки, які оформлялися в ході таких відряджень. Зі змісту вказаних документів можна встановити особу (працівника) відрядженого платником податків, мету відрядження, період відрядження, поставлені йому завдання.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені вище обставини в достатній мірі підтверджують зв`язок таких відряджень працівників товариства з його господарською діяльністю та правомірність формування витрат на суму 1ʼ 277ʼ 889,48 грн, а сформовані контролюючим органом в цій частині податкові зобов`язання є необґрунтованими.
Суди попередніх інстанцій також правильно визнали безпідставним висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за наслідками господарських операцій із ПНВП``Галицька комп`ютерна компанія``, ПАТ``ТЕХЕНЕРГО``, ТзОВ``Південна енергетична компанія`` та ТзОВ ``АББ ЛТД``.
Як встановили суди, за висновком контролюючого органу в акті перевірки позивач не підтвердив факт придбання товару та послуг у вказаних контрагентів, тому не має права на податковий кредит на суму 386ʼ 603,00 грн та витрат, що формують собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2014 рік, у сумі 2ʼ 318ʼ 069,00 грн.
Своєю чергою такий висновок контролюючого органу мотивовано відсутністю первинних документів, що стосуються взаємовідносин із ПНВП``Галицька комп`ютерна компанія``, ПАТ``ТЕХЕНЕРГО``, ТзОВ``Південна енергетична компанія``, оскільки товариство на запит контролюючого органу (лист від 28.10.2015 №13977/13-04-22-02) не надало оригінали таких документів. Водночас до перевірки були надані копії документів стосовно цих господарських операцій, які відповідали вимогам первинних документів та містили відомості про діяльність платника із названими контрагентами. І у відповідь на запит контролюючого органу надати оригінали первинних документів, пов`язані з предметом податкової перевірки, головний бухгалтер товариства ОСОБА_1 повідомив про проведення активної роботи щодо пошуку запитуваних документів у зв`язку з їх відсутністю в приміщенні бухгалтерії з невідомих причин.