Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 344/1896/16-ц
провадження № 61-2130св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи за первісними позовними вимогами:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради,
учасники справи за зустрічними позовними вимогами:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_1, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду
Івано-Франківської області від 15 червня 2021 року у складі судді
Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О.,
Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, про визнання недійсним договору, припинення права власності, скасування державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Реєстраційноїслужби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, припинення права власності та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 червня 2001 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 22 вересня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2015 року у справі № 0907/2-4264/2011 частково задоволено первісний позов ОСОБА_1, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та визнано незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 02 грудня 2008 року "Про внесення доповнень до програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2008-2010 роки"
в частині п. 29 додатку 2 "Перелік об`єктів комунальної власності міста, які використовуються мешканцями для господарських потреб і підлягають приватизації шляхом викупу". Також вказаними рішеннями визнано незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16 грудня 2008 року № 616 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" в частині п. 16 додатку до рішення "Перелік нерухомого майна, на яке оформляється право власності за територіальною громадою міста в особі Івано-Франківської міської ради".
У зазначеній справі судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 травня 2001 року власниками квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Відповідно до технічного паспорта до вказаної квартири належить комора
в підвалі площею 16,23 кв. м, 18,9 кв. м, 14,7 кв. м на підставі довідки ЖЕО
№ 9. Згідно з планом підвального приміщення до квартири АДРЕСА_2 належать підвальні приміщення, позначені цифрами І, ІІ, VI, VII. У подальшому власником вказаної квартири став ОСОБА_1 (позивач у цій справі) на підставі договору купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якого до складу квартири входять три комори у підвальних приміщеннях.
У вказаній справі зроблено висновок про те, що будучи власниками квартири, до якої належали підвали, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мали право розпоряджатися квартирою і підвалами на користь ОСОБА_1 . У свою чергу відповідачем ОСОБА_2 не доведено наявності правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 24 травня 2001 року в частині приватизації комор, оскільки перехід підсобних приміщень, які належать до житлового приміщення, відповідно до рішення Конституційного Суду України здійснюється одночасно із приватизацією житла і не потребує виконання будь-яких додаткових формальностей.
Разом із тим у скасованому судами рішенні Івано-Франківської міської ради від 02 грудня 2008 року "Про внесення доповнень до програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2008-2010 роки" (у справі № 0907/2-4264/2011) було визначено перелік нерухомих об`єктів, які підлягають приватизації,
і до такого переліку внесено підвальне приміщення площею 30,9 кв. м на АДРЕСА_3 . Відповідачем ОСОБА_2 подано до суду витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому зазначено про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .
Приміщення позивача та відповідача в рішеннях судів визначено цифрами VI, VII, однак за наслідком їх обмірів вказано різні площі. Так, у позивача підвальні приміщення зазначені цифрами VI, VII, мають загальну площу
30,93 кв. м, тобто приміщення з цифрою VI - 14,7 кв. м, приміщення VII - 16,23 кв. м. У відповідача ті самі приміщення (що не заперечувалося відповідачем у справі № 0907/2-4264/2011) вказані іншою площею -
31,7 кв. м, тобто приміщення з цифрою VI - 13,9 кв. м, приміщення з цифрою VII - 17,8 кв. м, що пояснюється здійсненням обмірів різними інвентаризаторами.
Таким чином, існування договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, на підставі якого відповідач отримала витяг про реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення, а також існування різних реєстраційних номерів порушує право власності ОСОБА_1 на спірне майно та створює можливість відчуження відповідачем його приміщень третім особам.
У листі Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська на запит ОСОБА_1 повідомлено, що між Фондом та
ОСОБА_2 дійсно було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 . При цьому Фонд вказує та визнає, що підвальні приміщення були приватизовані ОСОБА_3 (попередній власник його квартири) разом із квартирою, про що було видано свідоцтво про право власності від 24 травня 2001 року.
З огляду на викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 від 19 березня 2009 року, укладений між Фондом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та ОСОБА_2 ; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, реєстраційний номер 26351009, номер запису 3381.
30 травня 2016 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації нерухомого майна.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалася
на те, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 з коморами в підвалі є незаконною та безпідставною, оскільки під час реєстрації спірне майно було обтяжене. Так, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 квітня 2009 року, реєстраційний номер 26351009, їй на праві власності належали і належать нежитлові підвальні приміщення площею 31,7 кв. м на АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2009 року. Також ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 30 травня 2011 року за заявою ОСОБА_1 у справі № 0907/2-4264/11 було накладено арешт на вказані нежитлові підвальні приміщення. Крім цього, станом на дату реєстрації права власності на спірне майно за позивачем розгляд справи
№ 0907/2-4264/11 ще не був завершений.
Крім того, реєстрація була проведена на день раніше, ніж прийнято рішення. В описі об`єкта вказані лише три комори в підвалі, хоча об`єкт нерухомого майна - квартира з коморами в підвалі. Різниця між загальною
та житловою площею складає 21,3 кв. м, у той час як лише площа трьох комор - 49,83 кв. м. До того ж на час реєстрації квартири це приміщення було переведене в нежитлове (2001 рік) і станом на момент розгляду справи це є кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1". Вказана обставина підтверджується архівними витягами рішення МВК Івано-Франківської міської ради № 392
від 25 вересня 2001 року.
Посилаючись на проведення державної реєстрації нерухомого майна з порушенням вимог законодавства, просила суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та комори в підвалі площею 16,23 кв. м, 18,9 кв. м, 14,7 кв. м
на АДРЕСА_3, номер об`єкта нерухомого майна 701331326101 від 11 серпня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 15 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень
на АДРЕСА_3 від 19 березня 2009 року, укладений між Фондом комунальної власності територіальної громади
м. Івано-Франківська та ОСОБА_2
Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, що знаходяться на АДРЕСА_3, реєстраційний номер 26351009, номер запису 3381 у Книзі № 33в.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 листопада
2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднався Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 15 червня 2021 року залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що оскільки у справі № 0907/2-4264/2011 визнано незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 02 грудня 2008 року "Про внесення доповнень до програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2008-2010 роки" в частині п. 29 додатку № 2 "Перелік об`єктів комунальної власності міста, які використовуються мешканцями для господарських потреб і підлягають приватизації шляхом викупу", визнано незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16 грудня 2008 року № 616 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в частині додатку № 16 до рішення "Перелік нерухомого майна, на яке оформляється право власності за територіальною громадою міста в особі Івано-Франківської міської ради", а тому всі подальші дії та правочини, вчинені на підставі цих рішень, також є незаконними, оскільки для таких не існує правової підстави.
Правовою підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення за позивачем ОСОБА_1 був договір купівлі-продажу від 22 червня
2001 року, який є чинним та не оскаржувався, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 лютого 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового звʼязку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 15 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2
та комори в підвалі площею 16,23 кв. м, 18,9 кв. м, 14,7 кв. м на АДРЕСА_3, номер об`єкта нерухомого майна 701331326101 від 11 серпня 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У квітні 2022 року справу № 344/1896/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Судами першої та апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі
№ 575/476/16-ц. У вказаних постановах, зокрема, зазначено про те, що у випадку спливу позовної давності, якщо про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску. Відповідач тричі зверталася до суду із заявою про застосування судами позовної давності, оскільки ОСОБА_1 не довів, що про порушене право він дізнався лише
у 2013 році, навпаки, доказами у справі підтверджено, що позивач ще
у 2010 році звертався до суду із позовом до ОСОБА_2, Фонду комунальної власності про визнання недійсним договору купівлі-продажу і ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2010 року відкрито провадження у справі № 2-10851/2010, що свідчить про обізнаність позивача щодо існування спірного договору купівлі-продажу. Вказане також підтверджується клопотанням ОСОБА_1 від 01 березня 2011 року про забезпечення позову у справі № 2-10851/2010.
Таким чином, судами порушено норми процесуального права та безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення статей 261, 267 ЦК України.
Також судами помилково не застосовано положення статті 255 ЦПК України та не закрито провадження у справі. У свою чергу, у справі
№ 0907/2-4264/11 предметом розгляду вже були вимоги про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.
Доводи інших учасників справи
У травні 2022 року Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради подав до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, відповідно до змісту якого просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, стягнути з позивача судовий збір, сплачений за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги.
Як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради посилається на порушення позивачем позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Про факт обізнаності позивача в частині порушення його прав свідчить звернення ОСОБА_1 із позовом
09 листопада 2010 року у справі № 2-10851/2010, а також лист Фонду комунальної власності від 02 грудня 2010 року № ФКВ-03/1284, на який посилаються в мотивувальних частинах рішень суди в цій справі.
Крім того, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу вже була предметом судового розгляду (справа № 0907/2-4264/11).
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Позивач про порушення своїх прав дізнався лише 12 лютого 2016 року, коли отримав довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно з копією довідки ЖЕО № 9 у м. Івано-Франківську від 16 травня 2001 року № 235 у користуванні квартири АДРЕСА_1 (квартиронаймач ОСОБА_3 ) знаходяться підвальні приміщення площею 16,23 кв. м, 18,9 кв. м, 14,7 кв. м відповідно до позицій 1, 2, 3, 6, 7 (т. 1, а. с. 93).
Відповідно до копії архівного витягу від 18 січня 2012 року № Б-13 з розпорядження міського голови від 24 травня 2001 року № 267-р "Про приватизацію квартир державного житлового фонду" визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 188).
22 червня 2001 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат та трьох комор, що розташовані в підвалі. Загальна площа цієї квартири становить 66,5 кв. м, а житлова площа -
45,2 кв. м; комори площею 16,23 кв. м, 18,9 кв. м та 14,7 кв. м. Квартира, що відчужується, належить продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду 24 травня 2001 року згідно з розпорядженням міського голови № 267-р від 24 травня 2001 року і зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ за № 5126/86 (т. 2, а. с. 104).
Нотаріально посвідченими заявами від 21 квітня 2001 року та від 28 серпня 2001 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надано дозвіл на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 під кафе або магазин (т. 1, а. с. 120-122).
Згідно з копією архівного витягу від 27 травня 2016 року № 107/4-07
з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
від 25 вересня 2001 року № 392 ОСОБА_1 дозволено проведення проектно-пошукових робіт відповідно до висновків міжвідомчої комісії (протокол № 177 від 30 вересня 2001 року) для переобладнання з прибудовою викупленої квартири АДРЕСА_1 під кафе (т. 1, а. с. 88, 156). А згідно з копією архівного витягу № 118а/4-07 від 16 червня 2016 року з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 листопада 2001 року № 473 ОСОБА_1 дозволено переобладнання з прибудовою квартири під кафе (т. 1, а. с. 157).
Відповідно до копії архівного витягу № 118/4-07 від 16 червня 2016 року з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15 квітня 2003 року № 169 вирішено затвердити акт готовності до експлуатації кафе на АДРЕСА_4, загальною площею 128,0 кв. м (власник -
ОСОБА_1 ) (т. 1, а. с. 113, 158).
11 серпня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2001 року, серія та номер
Д-907, зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру двохкімнатну з коморами в підвалі за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна площа 66,5 кв. м, житлова площа 45,2 кв. м. Комори в підвалі площею 16,23 кв. м, 18,9 кв. м, 14,7 кв. м (т. 1, а. с. 16, 51, 77).
Також судами встановлено, що 22 травня 2007 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як орендодавцем та
ОСОБА_2 як орендарем укладено договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3130, згідно з умовами якого на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 22 травня 2007 року № 228
ОСОБА_2 передано в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 30,9 кв. м (приміщення VІ, VІІ згідно з поверховим планом на будинок на АДРЕСА_3, виготовленим Івано-Франківським ОБТІ 19 травня 1992 року), розташовані в підвалі будинку, який перебуває на балансі житлово-експлуатаційної організації № 9 (т. 2,
а. с. 17-22).
Відповідно до копії акта приймання-передачі від 22 травня 2007 року ОСОБА_2 як орендар прийняла в оренду вищевказані нежитлові приміщення (т. 2, а. с. 23).
19 березня 2009 року Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого Фонд зобов`язався передати у власність останньої шляхом викупу нежитлові підвальні приміщення в будинку
на АДРЕСА_3, площею 31,7 кв. м (т. 1,
а. с. 19-20).
За актом прийому-передачі нежитлових підвальних приміщень у будинку на АДРЕСА_3 від 25 березня 2009 року Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська передав, а ОСОБА_2 прийняла вказані нежитлові приміщення (т. 1,
а. с. 50).
Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22568188 від 24 квітня 2009 року, копією інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 53153618 від 12 лютого 2016 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 101 від 19 березня 2009 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . Форма власності - приватна, частка - 1/1 (т. 1, а. с. 17).
З копії листа Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська Івано-Франківської міської ради № ФКВ-03/1284 від 02 грудня 2010 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу 19 березня 2009 року нежитлових підвальних приміщень у будинку на АДРЕСА_3 з ОСОБА_2 виявилося, що вказані підвальні приміщення були приватизовані ОСОБА_3 разом із квартирою, про що було видано свідоцтво про право власності
24 травня 2001 року. Враховуючи викладене, Фонд комунальної власності
10 листопада 2010 року листом № ФКВ-03/1179 звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією розірвати договір купівлі-продажу № 101 від 19 березня
2009 року за згодою сторін. У свою чергу Фонд комунальної власності гарантував повернути ОСОБА_2 витрати, понесені нею при приватизації вказаних приміщень. Однак у вказаний термін письмової відповіді від неї не поступило (т. 1, а. с. 22).
17 лютого 2011 року Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача: Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень
на АДРЕСА_3 від 19 березня 2009 року. Ухвалою
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 18 квітня 2012 року позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивача (т. 1,
а. с. 48-49).
Також у справі № 0907/2-4264/11 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання договору недійсним, визнання права власності. Визнано незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 02 грудня 2008 року "Про внесення доповнень до програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2008-2010 роки" в частині п. 29 додатку № 2 "Перелік об`єктів комунальної власності міста, які використовуються мешканцями для господарських потреб і підлягають приватизації шляхом викупу"; визнано незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 616