Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 753/19971/18
провадження № 61-1023св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2, державний реєстратор Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлана Василівна, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2, державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С. В. від 14 лютого 2018 року (індексний номер 39682005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис № 24838794 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"); скасувати запис від 16 лютого 2018 року № 27059249 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 липня 2018 року (індексний номер 42078301), прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А.; витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 82,4 кв. м, житловою площею 52,5 кв. м.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ТОВ "Кей-Колект" порушило вимоги договору іпотеки в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, оскільки окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався. Таким чином, у державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за товариством. Враховуючи, що квартира вибула з власності позивача поза його волею на підставі незаконної державної реєстрації права власності, він має право витребувати квартиру у добросовісного набувача ОСОБА_2 . У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 01 червня 2021 року позов задовольнив частково. Скасував рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С. В. від 14 лютого 2018 року (індексний номер 39682005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис № 24838794 від 14 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект". В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що державна реєстрація права власності на квартиру ТОВ "Кей-Колект" проведена за договором іпотеки від 16 липня 2008 року № 25697-Б, який прямо передбачає укладення з ОСОБА_1 . окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однак такий договір не укладався. Отже, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку за відсутності необхідного документа, що є підставою для її проведення, є незаконною та підлягає скасуванню. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо скасування рішення державного реєстратора підлягає задоволенню.
Разом з цим суд дійшов висновку, що вимога позову про скасування запису від 16 липня 2018 року № 27059249 про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 липня 2018 року (індексний номер 42078301), задоволенню не підлягає, оскільки у зв`язку набранням чинності Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким внесено зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права не передбачено.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про витребування майна від ОСОБА_2, суд виходив з того, що сама по собі вимога про скасування рішення державного реєстратора не може бути підставою для витребування майна. При цьому суд зазначив що жодних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 2018 року позивач не навів і подібних вимог не заявив, а тому вимоги про витребування цього майна є безпідставними.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ "Кей-Колект" задовольнив. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що спірна квартира була передана в іпотеку за двома договорами: за іпотечним договором від 27 жовтня 2006 року № 25697 та іпотечним договором від 16 липня 2008 року № 25697-Б. Державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ "Кей-Колект" проведена на підставі обох договорів. Іпотечний договір від 27 жовтня 2006 року № 25697, а саме розділ 5, містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зазначене застереження надавало ТОВ "Кей-Колект" право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що державний реєстратор провів реєстрацію права власності за ТОВ "Кей-Колект" з дотриманням закону, а тому підстав для скасування рішення немає. При цьому апеляційний суд зазначив, що вимога про витребування квартири є похідною від основної вимоги про скасування рішення державного реєстратора, а тому задоволенню не підлягає.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просивскасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С. В. від 14 лютого 2018 року та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції; скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про витребування квартири та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15, від 12 грудня 2018 року у справі № 199/127/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 752/10790/16.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що одним із договорів іпотеки, на підставі якого проведено реєстрацію права власності ТОВ "Кей-Колект" на квартиру, а саме пунктом 4.5 розділу 4 договору іпотеки від 16 липня 2008 року № 25697-Б передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового регулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку". Пунктом 5.2 розділу 5 визначено, що позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема: передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Разом з цим окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ "Кей-Колект" шляхом передання йому права власності не укладався. У зв`язку з цим помилковим є висновок апеляційного суду про те, що державна реєстрація права власності за ТОВ "Кей-Колект" на квартиру є в цілому законна, оскільки інший договір іпотеки від 27 жовтня 2006 року № 25697 передбачає таку можливість без укладення окремого договору, адже державна реєстрація права власності на оспорювану квартиру відбувалася за двома договорами іпотеки, а не за одним, і вимога про усунення порушень основного зобов`язання також стосувалася цих обох іпотечних договорів за відповідними кредитними договорами. Крім того, сама вимога про усунення порушень основного зобов`язання з повідомленням про вручення до реєстраційної справи додана 05 липня 2018 року, тобто зі спливом майже п`яти місяців з дати реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект". Отже на момент державної реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект" зазначені документи, всупереч пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 не були подані.
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення. При цьому зазначив, що доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведених обставин і не обґрунтовують порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року справа призначена до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), який змінив назву на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11056919000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 124 000,00 дол. США, що еквівалентно 626 200,00 грн, зі строком повернення до 27 жовтня 2027 року. Цільове призначення кредиту - придбання чотирикімнатної квартири загальною площею 82,4 кв. м, жилою площею 52,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, 27 жовтня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11057019000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 2 211,90 грн. Цільове призначення кредиту - виконання зобов`язань позичальника за договором страхування щодо сплати на користь страхової компанії страхових платежів та виконання зобов`язань позичальника за договором банківського рахунку щодо оплати комісійної винагороди банку за здійснення ним договірного списання коштів з поточного рахунку позичальника на користь страхової компанії згідно діючих тарифів банку.
27 жовтня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 25697, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру загальною площею 82,4 кв. м, жилою площею 52,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року № 11056919000 та кредитним договором від 27 жовтня 2006 року № 11057019000.
Розділ 5 договору іпотеки № 25697 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки № 25697 у разі настання обставин, зазначених в пункті 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
В повідомленні, про яке йдеться в пункту 5.1, іпотекодержатель зазначає, який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку", застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (пункт 5.2 договору іпотеки № 25697).
16 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11369120000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 132 339,00 дол. США, що еквівалентно 640 520,76 грн, зі строком повернення до 18 липня 2011 року. Цільове призначення - придбання обладнання.
30 січня 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору від 16 липня 2008 року № 11369120000 (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації).
16 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 25697-Б (наступна іпотека), за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 5.2 договору іпотеки № 25697-Б визначено, що позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: підпункт 5.2.1 - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; підпункт 5.2.2 - отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Кей-Колект" був укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.
09 листопада 2017 року ТОВ "Кей-Колект" надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року № 11056919000 та кредитним договором від 16 липня 2008 року № 11369120000, яку ОСОБА_1 отримав 12 грудня 2017 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14 лютого 2018 року державний реєстратор Київської філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С. В. зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект". Підстава виникнення права власності - договір іпотеки № 25697-Б, виданий 16 липня 2008 року; договір іпотеки № 25697, виданий 27 жовтня 2006 року; договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, виданий 13 лютого 2012 року; вимога 09/11/17/731931, видана 09 листопада 2017 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304908413457, видане 12 грудня 2017 року.
16 липня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, виданий 14 липня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.