Постанова
Іменем України
(додаткова)
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 520/11876/19
провадження № 61-17841св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнязаяву ОСОБА_2, подану його адвокатом Вовком Олександром Євгеновичем, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 000 000 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду
від 24 вересня 2021 року скасовано і залишено в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року.
У серпні 2022 року від адвоката ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.