Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 401/2524/17
провадження № 61-6233св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (правонаступник публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"),
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Гармаш Т. І. від 24 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,від 26 травня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2017 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зазначало, що 05 вересня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір № 83/AV/19/-09-08 про надання кредиту в сумі 38 880,00 доларів США зі сплатою 8,9 % річних, які позичальник зобов`язався повернути до 05 вересня 2015 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та
ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 83/AV/19-08/П1
від 05 вересня 2008 року.
30 січня 2009 року між ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою змінено дату останнього платежу - не пізніше 05 січня 2017 року. Також цього дня між ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору поруки, згідно з якою поручитель засвідчила, що ознайомлена з кредитним договором та додатковою угодою до нього, а також з договором про відкриття кредитної лінії і погоджується з їх умовами.
Посилаючись на невиконання відповідачами свого обов`язку за кредитним договором, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 квітня 2017 року становить 910 311,14 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову.
ОСОБА_1 зазначав, що згідно з виконавчим написом від 15 серпня
2017 року № 8123 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 841 484,64 грн було звернуто стягнення на транспортний засіб, що належить йому на праві власності. Вважає, що позивач намагається у такий спосіб стягнути з нього подвійну суму пені за один і той самий період її нарахування. Крім того, посилаючись на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вважав, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не має права нараховувати проценти, комісії за користування кредитом, пеню після 18 грудня 2015 року (дата відкриття процедури ліквідації).
ОСОБА_2 зазначала, що її порука припинилася з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки позивач, звернувшись до суду з позовом до неї 21 вересня
2017 року, пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог до поручителя.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 930 311,14 грн.
Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір у сумі 13 654,67 грн.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення,заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 21 листопада 2017 року у справі №401/2524/17 скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 14 листопада 2018 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - ТОВ "Вердикт Капітал".
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Гармаш Т. І. від 24 червня 2021 року позовні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі
930 311,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі не виконали взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, заборгованість за кредитним договором не погашена, у зв`язку із чим з відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача заборгованість у розмірі 930 311,14 грн. Доводи відповідачів щодо наявності подвійного стягнення, відсутності підстав для нарахування процентів, комісії та пені, а також припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України суд вважав необґрунтованими та недоведеними належними та достатніми доказами.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за кредитним договором у сумі 930 311,14 грн.
Відмовлено у задоволенні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" про стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 930 311,14 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі, заявленому позивачем, є правильним. В частині доводів відповідача щодо подвійного стягнення суми заборгованості суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність виконавчого напису нотаріуса від 15 серпня 2017 року, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом та пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Також не припиняють дію кредитного договору віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
При вирішенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що порука ОСОБА_2 є припиненою відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки додатковою угодою № 1 від 30 січня
2009 року № 1 до кредитного договору визначено, що кредитні кошти повинні бути повернуті до 05 січня 2017 року, при цьому із цим позовом банк звернувся лише 26 вересня 2017 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
04 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 752/13945/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не урахували безпідставне залучення до участі у справі в якості правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - ТОВ "Вердикт Капітал", з огляду на те, що відсутні належні докази відступлення права вимоги за договором кредиту від 05 вересня 2008 року № 83/AV/19/-09-08. Посилається на те, що додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 03 жовтня 2018 року містить відомості лише про відступлення прав вимоги за договорами застави, а також, що підпис про засвідчення витягу з зазначеного додатку здійснено неуповноваженою особою. Крім того, вважає порушенням норм процесуального права розгляд справи на підставі копій письмових доказів, без огляду їх оригіналів.
Також заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили розрахунок заборгованості за кредитним договором, не урахували те, що позивач просив стягнути суму у розмірі 910 311,14 грн, тоді як суд стягнув на 20 000,00 грн більше (930 311,14 грн). Також суди залишили поза увагою звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого нотаріуса від 15 серпня 2017 року № 8123, відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та відчуження належного йому автомобіля на електронних торгах, які відбулися 13 грудня 2021 року.
Крім того, не звернули увагу суди попередніх інстанцій і на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості, що порушує вимоги статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Помилковим вважає також не залишення позовної заяви без розгляду, враховуючи повторну неявку позивача у судові засідання, які відбувались у суді першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року розстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року, шляхом:
- сплати судового збору у розмірі 13 000,00 (тринадцять тисяч) грн у строк до 01 серпня 2022 року (включно);
- сплати судового збору у розмірі 14 909 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 33 коп. до дня ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду вказаної касаційної скарги.
29 липня 2022 року ОСОБА_1 сплачено 13 000,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 401/2524/17.
12 серпня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла справа № 401/2524/17 в електронному вигляді.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
17 серпня 2022 року ТОВ "Вердикт Капітал" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому товариство посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
ТОВ "Вердикт Капітал" зазначає, що суду першої інстанції було надано належні та допустимі докази правонаступництва ТОВ "Вердикт Капітал" у спірних правовідносинах, зокрема договір про відступлення прав вимоги та реєстр боржників за цим договором.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що кредитні кошти за договором кредиту не повернуті, що не спростовано позичальником, а тому наявність виконавчого напису нотаріуса не свідчить про припинення кредитного зобов`язання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 вересня 2008 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та
ОСОБА_1 укладений договір № 83/AV/19-09-08 про надання кредиту в сумі 38 880,00 доларів США зі сплатою 8,9 % річних.
05 вересня 2008 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та
ОСОБА_2 укладено договір поруки № 83/AV/19-08/П1, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати у повному обсязі в солідарному порядку за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.
30 січня 2009 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою останню сплату ануітетного платежу позичальник зобов`язується здійснити не пізніше 05 січня 2017 року.
30 січня 2009 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору поруки, у якій сторони погодили зміни, внесені до кредитного договору, згідно з додатковою угодою № 1 від 30 січня 2019 року.
Копією заяви на видачу готівки від 05 вересня 2008 року підтверджується факт отримання ОСОБА_1 у ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" грошових коштів в сумі 38 800 доларів США.
Згідно з договором застави автомобіля від 05 вересня 2008 року №83/AV/19-08Z та додатковою угодою до договору застави, укладеною
30 липня 2011 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як заставодержателем, та ОСОБА_1, як заставодавцем, останній передав у заставу заставодержателю автомобіль марки Toyota, модель FJ Cruiser, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як забезпечення повернення кредитних ресурсів на суму 38 880,00 доларів США.
15 серпня 2017 року приватним нотаріусом Ковальчук С. П. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки Toyota моделі FJ Cruiser ЗНГ 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у сумі 1 841 484, 64 грн.
Зазначений виконавчий напис оспорено ОСОБА_1 в судовому порядку (справа № 757/40879/18-ц).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", заборгованість за кредитним договором станом на 21 квітня
2017 року складає 910 311,14 грн, з яких: 15 320,79 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 21 квітня 2017 року становить 409 934,30 грн, - кредитна заборгованість; 1 075,09 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 21 квітня 2017 року становить 28 765,90 грн, - сума простроченої заборгованості зі сплати процентів; 454 507,26 грн - пеня.
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 03 жовтня
2018 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №83/AV/19-09-08, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.