Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 629/3452/21
провадження № 61-5271св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державне підприємство "Укрхімтрансаміак", профспілковий комітет первинної організації Всеукраїнської профспілки працівників трубопровідного транспорту Придніпровського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства "Укрхімтрансаміак",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держпраці в Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Каращука Т. О.від 13 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дороша А. І., Триголова В. М. від 16 травня 2022 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо
ДП "Укрхімтрансаміак", профспілкового комітету первинної організації Всеукраїнської профспілки працівників трубопровідного транспорту Придніпровського управління магістрального аміакопроводу
ДП "Укрхімтрансаміак", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держпраці в Харківській області, про зобов`язання виплатити заробітну плату під час вимушеного прогулу та проведення розслідування.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щовін працював на посаді начальника лінійної дільниці № 14 в Придніпровському управлінні магістрального аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак".
Позивач повідомляв, що у період проведення антитерористичної операції 19 червня 2015 року його було незаконно викрадено з підприємства під час виконання посадових обов`язків невстановленими озброєними особами в камуфляжній військовій формі з нашивками "МГБ ДНР". До 15 березня 2016 року його безпідставно утримували представники незаконних збройних формувань.
ОСОБА_1 вказував, що 19 березня 2021 року він звертався до
ДП "Укрхімтрансаміак" із заявою про виплату йому заробітної плати за період з 19 червня 2015 року по 15 березня 2016 року та просив повідомити про причини, з яких він не був переведений на роботу в інші підрозділи підприємства на території, підконтрольній Україні, чи проводилося розслідування за фактом його викрадення з території підприємства, службове розслідування щодо проникнення на територію підприємства з підвищеною небезпекою невстановлених озброєних осіб. Також просив повідомити чи проводилося розслідування нещасного випадку у зв`язку з отриманням хвороби/погіршенням стану здоров`я внаслідок впливу небезпечного фактору на нього і чи був про це складений акт.
ДП "Укрхімтрансаміак" у відповіді на вказане звернення повідомило, що виплати заробітної плати цивільним особам, які були незаконно затримані, не передбачені діючим законодавством, підстав вважати ОСОБА_1 військовослужбовцем у підприємства немає, охорона підприємства здійснювалась під час військової окупації цивільними особами, які не володіли зброєю і не могли чинити опір озброєним представникам збройних формувань, з питання щодо заробітної плати позивач має право звернутись до держави-окупанта.
Позивач вважав, що період з 19 червня 2015 року по 15 березня 2016 року є вимушеним прогулом, оскільки роботодавець здійснює охорону праці відповідно до чинного законодавства та несе відповідальність за порушення вимог з охорони праці.
Позивач також зазначав, що профспілковий комітет первинної організації Всеукраїнської профспілки працівників трубопровідного транспорту Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" не здійснив представництво та захист його трудових, соціально-економічних прав та інтересів. Наголошував на халатному ставленні підприємства до охорони праці, через яке він перебував у заручниках. Повідомляв, що його було поновлено на роботі, однак середню заробітну плату за період з 19 червня 2015 року по 15 березня 2016 року не було виплачено. Його було переведено на роботу за місцем знаходження Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак", що в у м. Лозова Харківської області. У наказі містилася вказівка про грошову виплату йому у розмірі місячного окладу з посиланням на статтю 120 Кодексу законів про працю України, але виплати за вимушений прогул він так і не отримав. Вважав, що не було проведено розслідування обставин проникнення на територію підприємства з підвищеною небезпекою невстановлених озброєних осіб та не було проведено розслідування щодо встановлення самого факту зникнення працівника при виконанні трудових (посадових) обов`язків. Позивач наголошував, що його викрадення є нещасним випадком на виробництві, у зв`язку з чим повинно було проводитися розслідування.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, визнати період з 19 червня 2015 року по 15 березня 2016 року вимушеним прогулом, зобов`язати ДП "Укрхімтрансаміак" нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату, нарахувати та виплатити компенсації за невикористані відпустки за період вимушеного прогулу з 19 червня
2015 року по 15 березня 2016 року, виплатити разові винагороди та виплати згідно з пунктами колективного договору, зобов`язати сплатити усі необхідні податки, зобов`язати провести розслідування щодо встановлення самого факту викрадення його та зв`язку його із виконанням ним трудових (посадових) обов`язків, визнати дії та бездіяльність обох відповідачів такими, що порушують зобов`язання за колективним договором в частині забезпечення умов охорони праці та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, які мали негативні наслідки.
ДП "Укрхімтрансаміак" вважало позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем не доведено, що роботодавцем було порушено вимоги з охорони праці, зокрема в частині здійснення охорони підприємства. Жодних доказів вчинення дій чи бездіяльності відповідачів, через які позивача було затримано незаконними збройними формуваннями, суду не надано. Не здійснення профспілкою захисту прав та інтересів, про яке вказує ОСОБА_1, не могло призвести до затримання позивача, оскільки профспілка не здійснює охорону працівників ДП "Укрхімтрансаміак". Період з 19 червня 2015 року по 15 березня 2016 року судом не визнано вимушеним прогулом. Судом не встановлено будь-яких порушень зі сторони відповідачів, які б призвели до незаконного затримання ОСОБА_1 .
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня
2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позбавлення позивача можливості реалізувати своє право на працю, що сталося внаслідок форс-мажорних обставин - збройного конфлікту, виключає вину роботодавця. Із урахуванням встановлених обставин справи відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем вимог Закону України "Про охорону праці",
статті 153 КЗпП України, положень колективного договору.
Узагальнені доводи касаційної скарги
09 червня 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у справі № 629/3452/21 і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права з посиланням на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2015 року у справі № 6-365цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, та взяли до уваги нерелевантні правові позиції Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що на підприємстві були порушені положення статті 13 Закону України "Про охорону праці", не були створені безпечні умови праці для працівників, які залишилися працювати на тимчасово окупованих територіях, зокрема у м. Горлівка. При вирішенні спору судами не було взято до уваги той факт, що роботодавцем було проігноровано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 листопада 2014 року № 1413, яким керівникам підприємств, установ та організацій, що належали до сфери управління Мінекономрозвитку, було доручено вжити заходів щодо припинення на окупованих територіях діяльності підприємств, їх філій (відділень), представництв; евакуації працівників (за їх згодою).
ОСОБА_1 також вказує на те, що роботодавцем не було поінформовано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо неможливості організувати роботу працівників в безпечних умовах праці у відповідності до вимог статті 153 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив положення Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема положення статті 14 вказаного Закону. Заявник зазначає про причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням відповідачем норм з охорони праці і його затриманням. Посилається також на те, що відповідачем не було доведено, а судами не було встановлено форс-мажорних обставин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 629/3452/21.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП "Укрхімтрансаміак" посилається на те, що доводи касаційної скарги є такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. ДП "Укрхімтрансаміак" стверджує, що на підприємстві видано наказ № 153 від 28 жовтня 2014 року, яким прийнято рішення про зміну місця знаходження Придніпровського управління, перенесено його до міста Лозова Харківської області. Крім того, наказом ДП "Укрхімтрансаміак" від 02 грудня 2014 року № 165 "Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях" прийнято рішення про евакуацію працівників Придніпровського управління магістрального аміакопроводу. Позивач безпідставно заявляє, що ДП "Укрхімтрансаміак" порушило вимоги нормативно-правових актів та допустило бездіяльність щодо забезпечення безпеки своїх працівників та їх евакуації.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 він з 29 січня 2001 року працював начальником лінійної дільниці № 14 у Придніпровському управлінні магістрального аміакопроводу українського ДП "Укрхімтрансаміак".
Відповідно копії листа Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22 березня 2016 року за № 33/8-п-349, у період з
25 червня 2015 року по 15 березня 2016 року ОСОБА_1 перебував у заручниках незаконних збройних формувань, до яких потрапив у районі проведення антитерористичної операції.
Після звільнення ОСОБА_1 з заручників його згідно з наказом № 126
від 25 квітня 2016 року було переведено за новим місцезнаходженням Придніпровського управління магістрального аміакопроводу українського ДП "Укрхімтрансаміак" та цим же наказом призначено, у зв`язку з переведенням в іншу місцевість, до виплати одноразову допомогу у розмірі місячного окладу відповідно до статті 120 КЗпП України.
06 травня 2016 року позивач отримав виплату у розмірі 5 592, 50 грн.
З копії довідки № 0000023441 від 07 листопада 2016 року слідує, шо ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
19 березня 2021 року позивач звертався до ДП "Укрхімтрансаміак" з заявою про виплату йому заробітної плати за період з 19 червня 2015 року по 15 березня 2016 року, в якій просив повідомити про причини, з яких він, як працівник не був переведений на роботу в інші підрозділи підприємства на території підконтрольній Уряду України, повідомити чи проводилося розслідування за фактом його викрадення з території підприємства, службове розслідування щодо проникнення на територію підприємства з підвищеною небезпекою невстановлених озброєних осіб, повідомити чи проводилося розслідування нещасного випадку у зв`язку з отриманням хвороби/погіршенням стану здоров`я внаслідок впливу небезпечного фактору на нього і чи був про це складений акт.
У відповіді № 389 від 24 березня 2021 року на вище вказану заяву роботодавець повідомив, що виплати заробітної плати цивільним особам, які були незаконно затримані, не передбачені діючим законодавством, підстав вважати ОСОБА_1 військовослужбовцем у підприємства немає, охорона підприємства здійснювалась під час військової окупації цивільними особами, які не володіли зброєю і не могли чинити опір озброєним представникам незаконних збройних формувань, відшкодування моральної та матеріальної шкоди покладається на державу-окупанта.
ГУ Держпраці у Харківській області 25 лютого 2021 року було складено акт № ХК28127/515/АВ, відповідно до якого не виявлено будь-яких порушень при зміні місця розташування управління ДП "Укрхімтрансаміак", нарахуванні та виплати коштів у зв`язку з переведенням робочого місця до нової місцевості.
На підтвердження погіршення стану здоров`я після перебування у полоні позивачем надана медична документація: копії виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 04 листопада 2016 року; № 027/о від 06 січня 2017 року; № 9.17216 від 17 листопада 2017 року; № 3587
від 24 липня 2019 року; від 31 грудня 2019 року; № 3587 від 24 липня
2019 року; № 21 від 13 січня 2020 року про проходження курсу лікування; копія направлення на медико-соціально-експертну комісію від 26 жовтня 2020 року; копія довідки до акту МСЕК № 27552 від 28 жовтня
2020 року про проходження повторного огляду та присвоєння третьої групи інвалідності з 01 листопада 2020 року за захворюванням, отриманим при виконанні інтернаціонального обов`язку; копія посвідчення інваліда війни серії № НОМЕР_2 від 03 листопада 2020 року про наявність у ОСОБА_1 3 групи інвалідності; медична картка амбулаторного хворого.