ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 577/1826/17
провадження № 51-7407км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_16
суддів ОСОБА_17, ОСОБА_18
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_19
прокурора ОСОБА_20
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_21, ОСОБА_22
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200080000329, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2016 року за ч. 2 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_23 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04 квітня 2017 року близько 19:30 шляхом вільного доступу на автомобілі-евакуаторі під керуванням ОСОБА_3 через ворота проник на огороджену територію бази ФОП ОСОБА_4, розташованої на АДРЕСА_3, завантажив транспортний засіб марки "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яким користувався потерпілий ОСОБА_2, на платформу автомобіля-евакуатора та без відома потерпілого перевіз цей автомобіль до гаражного боксу, що на АДРЕСА_5 у тому ж місті, у зв`язку з чим незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_24, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник, по суті, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наголошує, що місцевий суд застосував вибірковий підхід до оцінки обставин у цьому провадженні, при цьому не зазначив у судовому рішенні, чому взяв до уваги одні докази і відхилив ті, якими спростовується винуватість ОСОБА_1 . Указує про те, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 транспортний засіб "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) на підставі розписки, а тому, будучи повністю впевненим у правомірності його придбання, законно забрав своє майно з території бази знайомого ОСОБА_4 . Стверджує, що місцевий суд, досліджуючи докази у провадженні, дійшов помилкового висновку, що власником автомобіля "Audi 80" був потерпілий ОСОБА_2 . Наголошує на відсутності в діях підзахисного такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення, оскільки ОСОБА_1 не проникав таємно на територію, де зберігався автомобіль, адже мав до неї вільний доступ у зв`язку з дружніми відносинами із власником бази ОСОБА_4 . При цьому місцевий суд необґрунтовано відмовив у допиті свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у зв`язку із чим позбавив можливості встановити об`єктивну істину в цьому провадженні. Також місцевий суд у рішенні не відобразив достовірних показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_9, та в матеріалах провадження відсутній технічний носій із записом показань свідка ОСОБА_10, що є порушенням п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України. Крім того, технічні носії судових засідань мають низьку якість, що перешкоджає належному дослідженні. Апеляційний суд, як уважає захисник, не звернув необхідної уваги на допущені місцевим судом порушення, у зв`язку з чим його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. При цьому апеляційний суд, частково задовольнивши клопотання сторони захисту про допит потерпілого ОСОБА_2, безпідставно відмовив у допиті зазначених у цьому клопотанні свідків, а тому, на його думку, суд позбавив сторону захисту засад рівності, безпосередності та змагальності.
Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 за змістом є аналогічними доводам захисника ОСОБА_23 і зводяться до того, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують його винуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисники та засуджений, висловивши свої доводи на підтримання касаційних скарг, кожен окремо, просили скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника та засудженого, просила касаційні скарги залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах захисника та засудженого, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів, зокрема апеляційних скарг ОСОБА_1 зі змінами та його захисника ОСОБА_25, на підставах неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій ОСОБА_1, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи захисника ОСОБА_23 та засудженого ОСОБА_1 про недоведеність винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину та про відсутність у його діях складу цього злочину місцевий та апеляційний суди належним чином перевірили та обґрунтовано визнали такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
Твердження засудженого і його захисника про те, що ОСОБА_2 не є ані власником автомобіля "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), ані його законним володільцем, оскільки автомобіль перебував у нього як предмет застави за боргове зобов`язання ОСОБА_5 та останній продав його ОСОБА_1 на підставі розписки, і з огляду на що засуджений правомірно забрав належний йому автомобіль із території автобази, є неспроможними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_1 вину у скоєному не визнав та пояснив, що 22 лютого 2017 року придбав у ОСОБА_5 автомобіль "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) за 3000 доларів США на підставі розписки, але останній жодних документів та ключів до нього не передавав. Також пояснив, що вказаний транспортний засіб зберігався на базі за хлібокомбінатом. Після того коли господар бази повідомив, що ОСОБА_2 має намір продати належний йому автомобіль "Audi 80", він за допомогою евакуатора забрав цей транспортний засіб та поставив на зберігання у гараж у районі "Житловий масив". Із заявою про угон належного йому автомобіля до правоохоронних органів не звертався. Також йому було відомо, що документи на автомобіль перебували у ОСОБА_2 .
Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_2, наданими у суді першої інстанції, потерпілий повідомив, що є фізичною особою - підприємцем та займається розбиранням автомобілів, торгівлею вживаних запчастин до них. Автомобіль "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) купив за 3000 доларів США у ОСОБА_5 за два місяці до крадіжки, отримав від нього технічний паспорт, ключі та страхове свідоцтво. Указаний автомобіль зберігався на території охоронюваної частини бази, що належала ОСОБА_11 04 березня 2017 року ввечері зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що на територію бази приїхав ОСОБА_1 і шляхом завантаження на автомобіль-евакуатор забирає автомобіль марки "Audi 80". Через 30-40 хв потерпілий приїхав на місце події та виявив відсутність зазначеного автомобіля. ОСОБА_12, ОСОБА_4 й особа на ім`я ОСОБА_13 повідомили, що ОСОБА_1 шляхом завантаження на евакуатор забрав вищевказаний автомобіль. Після цього потерпілий звернувся із заявою до поліції про крадіжку автомобіля.
Статтею 289 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.
Під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти умисне з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом у власника транспортного засобу чи користувача (володільця) всупереч їх волі.
Вилучення транспортного засобу полягає в сукупності двох дій: 1) встановлення контролю над транспортирним засобом; 2) переміщення його в просторі з місця первинного його знаходження у будь-який спосіб. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 289 КК України, виражається в незаконному заволодінні транспортним засобом. Це означає, що винна особа, всупереч або поза волею власника, користувача (володільця), протиправно вилучає транспортний засіб, не маючи на нього ані дійсного, ані передбачуваного права.
Отже, заволодіння транспортним засобом має бути саме незаконним, а керування ним має здійснюватися проти волі власника або користувача (володільця).
Суб`єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі. Особа розуміє, що протиправно заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити. Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом (покататися, доїхати до місця свого призначення або доставити майно, для використання транспортного засобу як знаряддя для вчинення іншого злочину).
Як установив суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд ОСОБА_1 шляхом вільного доступу на автомобілі-евакуаторі під керуванням ОСОБА_3 через ворота проник на огороджену територію бази та завантажив транспортний засіб марки "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яким користувався потерпілий ОСОБА_2, на платформу автомобіля-евакуатора, а потім без відома останнього перевіз його до гаражного боксу.
Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема, на показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_9, даних, що містяться у протоколі огляду від 05 березня 2017 року (огляд території бази, огородженої парканом, по вул. Колективній, 68 у м. Конотопі), протоколі обшуку від 07 березня 2017 року (обшук гаражного блоку на території промислової бази по АДРЕСА_4 . Під час слідчої дії прибув ОСОБА_1, який повідомив, що автомобіль належить йому, а документи та ключі від цього автомобіля перебувають у ОСОБА_2 ), протоколі огляду предмета від 18 березня 2017 року (під час огляду предмета виявлено і вилучено у ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1, марка "Audi 80", рік випуску 1989, колір красний, власником є ОСОБА_14, страховий поліс № АЕ/9793658 на цей автомобіль), висновку судової авто товарознавчої експертизи від 14 березня 2017 року № 19/119/9-4/76е (ринкова вартість легкового автомобіля марки "Audi 80" з урахуванням зносу станом на 04 березня 2017 року могла становити 67 457,34 грн), довідці територіального сервісного центру 5942 (станом на 09 березня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби: "Fiat Doblo" 1.3D, державний номерний знак НОМЕР_2, 2010 року випуску; "Фольсваген" lT35, державний номерний знак НОМЕР_3, 1999 року випуску; ВАЗ-21113, державний номерний знак НОМЕР_4, 2001 року випуску; автоторг ПА=0062 державний номерний знак НОМЕР_5, 2014 року випуску. За ОСОБА_1 транспортні засоби не значилися), довідці регіонального сервісного центру в Херсонській області МВС України (власником транспортного засобу "Audi 80" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) станом на 04 квітня 2017 року є ОСОБА_14 ).