Постанова
Іменем України
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 607/4927/20
провадження № 51-1443км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_12
суддів ОСОБА_13., ОСОБА_14
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_15
захисника ОСОБА_16 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_17
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кондрацького Івана Миколайовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року в кримінальному провадженні № 12020210010000157 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Паївки Чортківського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 03 жовтня 2011 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, 05 травня 2017 року звільненого від відбування покарання умовно-достроково на 6 місяців 16 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ належного йому майна, ч. 3 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
3. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 лютого 2022 рокуапеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_16 задоволено частково, вищезазначений вирок змінено, визнано недопустимим доказ - протокол пред`явлення особи для впізнання від 17 січня 2020 року, за даними якого потерпіла ОСОБА_2 у присутності понятих упізнала обвинуваченого ОСОБА_1 . У решті вирок залишено без змін.
4. Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 січня 2020 року близько 16:50, перебуваючи у дворі буд. АДРЕСА_2 з тильного боку закладу швидкого харчування "Цибулька", вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, на потерпілу ОСОБА_2, у результаті якого заволодів сумкою потерпілої з її особистими речами та грошовими коштами, завдавши їй матеріальної шкоди на загальну суму 3 450, 00 грн.
5. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 14 січня 2020 року близько 18:30 проник з метою вчинення розбійного нападу в буд. АДРЕСА_3, де, погрожуючи застосуванням до потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 насильства, небезпечного для їх життя чи здоров`я, заволодів майном останніх, у тому числі двома мобільними телефонами марки "NOKIA RM-1110" вартістю 183, 00 грн та 362, 25 грн, чим спричинив їм матеріальну шкоду на загальну суму 545, 25 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує про відсутність в матеріалах кримінального провадження на момент їх відкриття стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України підписаної уповноваженою особою постанови від 15 січня 2020 року про визначення групи слідчих для здійснення досудового розслідування. Крім того, звертає увагу на те, що начальник відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_21 не мав повноважень на створення групи слідчих, оскільки він не є керівником слідчого підрозділу. Також зазначає про відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови від 15 січня 2020 року про об`єднання в одне провадження матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 187 КК України, стосовно ОСОБА_1 та постанови про визначення прокурора у кримінальному провадженні. Внаслідок вищенаведеного вважає докази у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 недопустимими, оскільки їх зібрано не уповноваженими на те особами.
7. Окрім зазначеного, у касаційній скарзі захисник наводить доводи щодо недопустимості як доказу протоколу затримання ОСОБА_1 та незаконності його особистого обшуку під час затримання, в ході якого у нього були вилучені речі, якими він протиправно заволодів, оскільки зазначені процесуальні дії проведені без попереднього дозволу суду та з порушенням його права на захист.
8. До того ж захисник посилається на те, що відсутні інші докази вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, крім протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_2, який був визнаний судом першої інстанції недопустимим доказом, викрадений у неї та вилучений у ОСОБА_1 під час затримання та особистого обшуку гаманець сірого кольору в судах першої та апеляційної інстанцій досліджений не був, що позбавляє суд права посилатися на нього як на доказ, поняті, які були присутні під час оглядів місця події, допитані не були, доводи ОСОБА_1 про відсутність наміру на заволодіння чужим майном як мети проникнення у домоволодіння потерпілих ОСОБА_5 не спростовані, тому засудження ОСОБА_1 є необґрунтованим, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом.
9. Також зазначає про недотримання вимог статей 404, 419 КПК України судом апеляційної інстанції, який копію заперечень потерпілої ОСОБА_3 на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 останньому не направив і під час апеляційного розгляду не оголосив, належним чином не перевірив доводів в апеляційній скарзі сторони захисту та, залишаючи її без задоволення, не навів у своїй ухвалі докладних аргументів на спростування цих доводів.
Позиції інших учасників судового провадження
10. На касаційну скаргу надійшло заперечення потерпілої ОСОБА_3 .
11. У засіданні суду касаційної інстанції захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.
12. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив її відхилити.
Мотиви Суду
13. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
14. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
15. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
16. Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
17. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
18. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
19. Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать, що суди дотримались вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
20. Так, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
21. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_16, належним чином перевірив доводи у ній, у тому числі й щодо недопустимості доказів, покладених в основу вироку, які аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, у ній наведені підстави, з яких відхилено апеляційну скаргу сторони захисту, та докладні мотиви прийнятого судом рішення.
22. Зокрема предметом ретельної перевірки судів обох інстанцій були доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах кримінального провадження підписаної уповноваженою особою постанови про визначення групи слідчих для здійснення досудового розслідування та незаконність об`єднання матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_1, які не знайшли свого підтвердження.
23. Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що постанова про визначення групи слідчих від 15 січня 2020 року міститься в матеріалах провадження, складена відповідно до вимог ст. 110 КПК України, підписана начальником відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_21 та була відкрита стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні дані реєстру матеріалів досудового розслідування (Т. 1, а. п. 7, 64).
24. Доводи сторони захисту про відсутність у майора поліції ОСОБА_21 повноважень на підписання вищевказаної постанови є неспроможними, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, уповноважений керівник органу досудового розслідування, яким згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України є також начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції.
25. Так само в матеріалах кримінального провадження наявна постанова від 15 січня 2020 року про призначення групи прокурорів, складена з дотриманням вимог ст. 110 КПК України та підписана першим заступником керівника Тернопільської місцевої прокуратури (Т. 1, а. п. 66). Згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування зазначена постанова також була відкрита стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України (Т. 1,
а. п. 8).
26. Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про незаконність об`єднання матеріалів досудового розслідування, оскільки матеріали кримінального провадження містять постанову від 15 січня 2020 року про об`єднання в одне провадження матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях № 12020210010000157 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та № 12020210010000159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, з присвоєнням єдиного № 12020210010000157 (Т. 1, а. п. 62-63). Указана постанова також містить усі необхідні реквізити, відповідає вимогам ст. 110 КПК України, підписана уповноваженою особою і відкрита стороні захисту під час виконання вимог
ст. 290 КПК України (Т. 1, а. п. 7).
27. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, будь-яких зауважень щодо змісту матеріалів досудового розслідування на момент їх відкриття в порядку ст. 290 КПК України від сторони захисту не надходило.
28. Крім того, колегія суддів касаційного суду звертає увагу на висновок щодо застосування норми права, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963 кмо 20), відповідно до якого постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах. Адже процесуальне рішення про призначення групи слідчих, старшого слідчої групи, зміну групи слідчих чи об`єднання матеріалів досудових розслідувань не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.