ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 750/3350/21
провадження № 51-4203км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_2.,
суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_5.,
прокурора ОСОБА_6.,
захисника ОСОБА_7. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270010004980, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК - на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини та за ч. 2 ст. 307 КК, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою збуту у великих розмірах, вчинене повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуально закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне врахування одних і тих же обставин як при застосуванні ст. 69 КК, так і при застосуванні ст. 75 КК, що, на думку прокурора, із врахуванням практики Верховного Суду є недопустимим. Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Засуджений та захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень кваліфікація його дій та призначене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК в касаційній скарзі прокурора не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, викладених у його касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м`якості, то колегія судів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.