Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 139/122/14-ц
провадження № 61-3238св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області, правонаступником якого є прокурор Вінницької обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, правонаступником якої є Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області,
заінтересована особа - відділ Держземагентства у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області звернувся до суду з заявою, в якій просив суд визнати відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2, а саме земельну ділянку площею 2,0269 га, вартістю 33 599,61 грн, та визнати власником цього майна Курашовецьку сільську раду Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Заява мотивована тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки та зібраними матеріалами встановлено, що на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області проживав ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить актовий запис про смерть № 3, зроблений у Курашовецькій сільській раді. Померлому за життя відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 685311 належала земельна ділянка площею 2,0269 га, вартістю станом на 31 січня 2014 року 33 599,61 грн. Спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року заяву прокурора задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області, що складається з земельної ділянки розміром 2,0269 га, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 685311, вартістю станом на 31 січня 2014 року 33 599,61 грн.
Визнано власником майна, що залишилось після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, Курашовецьку сільську раду Мурованокуриловецького району Вінницької області.
У грудні 2021 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2021 року поновлено особі, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 процесуальний строк на подачу апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року до участі у цивільній справі за заявою прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, за участі заінтересованої особи - відділу Держземагентства у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, про визнання спадщини відумерлою, залучено як правонаступників заявників - Вінницьку обласну прокуратуру, Мурованокуриловецьку селищну раду Вінницької області, правонаступника заінтересованої особи - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 19 лютого 2014 року у цій справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для подальшого розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття апеляційного провадження, не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2020 року у справі № 408/154/19 (провадження № 61-16397св19).
Апеляційний суд не врахував, що в силу імперативного припису частини п`ятої статті 1268 ЦК України, спадщина йому належить з часу її відкриття, тобто з 27 січня 2010 року, а тому на час ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, його права були порушені.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 6855311, виданого на ім`я ОСОБА_2 Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 15 вересня 2006 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,0269 га, що розташована на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Вартість вказаної земельної ділянки станом на 31 січня 2014 року становить 33 599,61 грн.
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 19 лютого 2014 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2021 року у справі № 139/634/21, яке набрало законної сили 09 листопада 2021 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.
Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був двоюрідним дідом ОСОБА_1 .
Визначений ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а. с. 28-31).
Згідно з листом приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 станом на 11 листопада 2021 року згідно з документами, що містяться у спадковій справі № 296/2021, є спадкоємцем за законом після смерті його двоюрідного діда - ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 32).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення ЄСПЛ у справі "Hoffmann v. Germany" від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, у рішенні у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.