Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 705/4410/21
провадження № 61-7008св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2022 року у складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради Черкаської області, про виселення.
Короткий зміст позовних вимог
04 жовтня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради Черкаської області, про виселення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 березня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CSUOGI0000006140, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 265 000,00 грн строком до 21 березня 2028 року.
Згідно із заявою ОСОБА_2 кредитний договір від 21 березня 2008 року № CSU0GI0000006140 переведено з валюти - гривня у валюту - дол. США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складав 56 969,48 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Свої зобов`язання за кредитним договором АТ КБ "ПриватБанк" виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором, 21 березня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 56,40 кв. м, житловою площею 39,70 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позивач зазначав, що умовами договору іпотеки передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Проте, враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та має відбуватись на підставі рішення суду.
Договором іпотеки передбачений обов`язок іпотекодавця не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя.
Позивач вказував, що вказаний обов`язок ОСОБА_2 порушив оскільки, відповідно до довідки від 27 квітня 2021 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, тим самим порушено положення укладеного між банком та ОСОБА_2 договору іпотеки.
Позивач зазначав, що ОСОБА_2 та усі інші мешканці, що були зареєстровані у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, з порушенням вимог законодавства, не мають права користування квартирою та підлягають виселенню.
Враховуючи викладене, позивач просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані та/або проживають у житловому приміщенні (яке є предметом іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та зняти їх з реєстрації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2022 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки відповідно до статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у квартирі/будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а виселення відповідачів із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла неможливе без надання іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК України має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
08 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не повно з`ясували всі обставини справи, зокрема наявність у відповідачів іншого житла (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу
25 серпня 2022 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року повернутий заявникам без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 21 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CSUOGI0000006140, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 265 000,00 грн строком до 21 березня 2028 року, а ОСОБА_2, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором (а. с. 5-8).
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що кредит надається на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором, в тому числі і додатковими угодами до нього, забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визначеного в іпотечному договорі, а також договором поруки від 21 березня 2008 року № CSUOGI0000006140/1, укладеним з ОСОБА_1 .
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 56,40 кв. м, житловою площею 39,70 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 15, 16).
31 липня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_2 додатковою угодою до договору про іпотечний договір від 21 березня 2008 року № CSU0GI0000006140, укладеною між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 кредитний договір № CSU0GI0000006140 від 21 березня 2008 року було переведено з валюти - гривня у валюту - долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складав 56 969,48 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 9-12).
Відповідно довідки виконавчого комітету Уманської міської ради від 08 квітня 2021 року № 01/01-20/2402/01/32625 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.