Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 761/38266/14
провадження № 61-10915св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Кредит Оптима Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Кредит Оптима Банк" (далі - ПАТ "Кредит Оптима Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивувало тим, що 19 грудня 2008 року Закрите акціонерне товариство "Кредит Оптима Банк" (далі - ЗАТ "Кредит Оптима Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Кредит Оптима Банк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 045-СФ, на підставі позивач надав відповідачу кредит в сумі 637500,00 грн строком до 19 грудня 2011 року під 26 % річних, а відповідач зобов`язався повернути кредит згідно з графіком погашення кредиту.
Банк зобов`язання виконав, проте відповідач взяті на зобов`язання за кредитним договором не виконав, прострочену заборгованість не погашав та станом на 15 грудня 2014 року її розмір становив 1 767 406,64 грн, зокрема 637 500,00 грн простроченої заборгованості за кредитом; 498 158,22 грн простроченої заборгованості за процентами; 550 660,35 грн пені; 81 088,07 грн як 3 % річних.
Просив стягнути з відповідача 1 767 406,64 грн заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням від 18 лютого 2015 року Шевченківський районний суд міста Києва позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Оптима Банк" 1 767 406,64 грн заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року № 045-СФ, зокрема 637 500,00 грн простроченої заборгованості за кредитом; 498 158,22 грн простроченої заборгованості за процентами; 550 660,35 грн пені; 81 088,07 грн як 3 % річних.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Оптима Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг.
Ухвалою від 24 травня 2016 року Шевченківський районний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення 18 лютого 2015 року у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 06 квітня 2021 року Київський апеляційний судапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року скасував, ухвалив нове судове рішення.
Позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Оптима Банк" 637 500,00 грн заборгованості за кредитом в розмірі, 1 816,44 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 57 165,41 грн як 3 % річних та 163,03 грн, а всього 696 644,88 грн.
У решті позову відмовив.
Стягнув з ПАТ "Кредит Оптима Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 996,44 грн.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у справі відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції, оскільки рекомендоване повідомлення про єдине призначене судове засідання на 18 лютого 2015 року, повернулось з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідач при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення зазначав, що не отримував ніяких повідомлень про позов та заочне рішення було ухвалене за його відсутності в суді першої інстанції.
Проте суд першої інстанції не звернув на це увагу та відмовив в перегляді заочного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційну скаргу мотивував тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи ані в суду першої інстанції, ані в апеляційному суді під час прийняття постанови від 06 квітня 2021 року; суд апеляційної інстанції поновив провадження у справі та прийняв постанову до набрання чинності судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 19 грудня 2008 року ЗАТ "Кредит Оптима Банк", правонаступником якого є ПАТ "Кредит Оптима Банк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 045-СФ.
За умовами цього договору ОСОБА_1 отримав у кредит 637 500,00 грн на споживчі цілі строком до 19 грудня 2011 року під 26,00 % річних.
У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів сторони обумовили нарахування штрафних санкцій у розмірі 5 % від загальної суми отриманих кредитних коштів (т. 1 а. с. 8-10).
Факт видачі кредиту, тобто виконання позивачем взятих на себе зобов`язань, підтверджується заявою ОСОБА_1 на видачу готівки від 19 грудня 2008 року, сума коштів становить 637 500,00 грн (т. 1 а. с. 11).
Станом на 19 грудня 2014 року за кредитом утворилась заборгованість у розмірі - 637 500,00 грн; заборгованість зі сплати процентів визначена за ставкою 26 % за період з 15 грудня 2011 року до 15 грудня 2014 року в розмірі - 498 158,22 грн; пеня розрахована за ставкою 52 % за період 15 грудня 2013 року до 15 грудня 2014 року - 550 660,35 грн; штрафні санкції нараховані за ставкою 3 % за період з 20 грудня 2011 року до 15 грудня 2014 року - 81 088,07 грн (т. 1 а. с. 30).
За виписками з рахунку за період з 20 грудня 2008 року до 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит на суму 637 500,00 грн і інших операцій за цим рахунком не проводилось (т. 1 а. с. 32-33).
Позивач на адресу відповідача направляв вимоги про погашення заборгованості, зокрема за цим кредитним договором, на суму 1 209 418,53 грн,в тому числі: 637 500,00 грн - за простроченим кредитом, 385 539,07 грн - проценти за користування кредитом, 784 087,14 грн - пеня (т. 1 а. с. 25-29).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частинами першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.