Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 369/16020/19
провадження № 61-19182св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Бучанської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б.,
Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію.
Позов мотивований тим, що він та його колишня дружина
ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 листопада 2019 року ОСОБА_3 подарувала належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, по АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_4
ОСОБА_1 зазначав, що після народження їх малолітній син ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у вказаному житловому будинку, а тому укладення між відповідачами договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 листопада 2019 року спрямоване на позбавлення дитини єдиного житла та звуження обсягу його майнових прав, що суперечить статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Крім того, ОСОБА_3 є підозрюваною у кримінальній справі, а отже подарувала будинок та земельну ділянку з метою уникнення стягнення за результатами розгляду кримінальної справи, що свідчить про фіктивність оспорюваних правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив:
- визнати недійсними договори дарування нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки на
АДРЕСА_1
від 15 листопада 2019 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна № 49707531 та № 49707657 від 15 листопада 2019 року, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 14 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку на АДРЕСА_1, посвідчений 15 листопада 2019 року приватним нотаріусом
Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. за реєстровим № 8147.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222481201:01:005:0002, площею 0,141 га, на
АДРЕСА_1, посвідчений 15 листопада 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. за реєстровим № 8148.
Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49707531, від 15 листопада 2019 року, проведену приватним нотаріусом Леденьовим І. С.
Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49707657, від 15 листопада 2019 року, проведену приватним нотаріусом Леденьовим І. С.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 21 жовтня 2019 року № 820 про надання ОСОБА_3 дозволу на відчуження нерухомого майна на АДРЕСА_1 є незаконним, оскільки внаслідок такого відчуження сервітут малолітнього ОСОБА_2 на вказане майно припинився, а права та інтереси дитини залишились незахищеними.
Суд вважав, що договори дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 листопада 2019 року укладені між ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 суперечать інтересам малолітнього ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня
2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів, що оспорювані договори дарування не були спрямовані на реальне настання правових наслідків (фіктивність правочину). Право власності обдаровуваної ОСОБА_4 на отримувану у дар нерухомість зареєстровано в установленому законом порядку, що свідчить про настання реальних наслідків правочинів.
Крім того, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що дозвіл на вчинення оспорюваних правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мав малолітній
ОСОБА_2, був наданий Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області не за поданням служби у справах дітей, а на підставі рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини, оскільки відповідно до частини четвертої статті 177 СК України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування, яким у цій справі є Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області.
Встановивши, що на підставі договорів дарування від 15 листопада 2019 року новим власником житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 стала баба малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка у заяві, поданій до органу опіки та піклування, гарантувала після прийняття в дар нерухомості зберегти право дитини на проживання та користування житловим будинком, реєстрація за вказаною адресою ОСОБА_2 залишилася незмінною, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорювані правочини не суперечать інтересам дитини, не звужують обсяг існуючих майнових прав та не порушують гарантії збереження прав дитини на житло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада
2021 року, якупросив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У травні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що право на користування майном припиняється у разі набуття іншою особою права власності на нього.
ОСОБА_3, відчужуючи належне їй єдине житло, позбавила малолітнього ОСОБА_2 права на проживання в ньому.
Новий власник житлового будинку на АДРЕСА_1 здала його в оренду громадській організації без будь-якого збереження житлових прав дитини.
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення і норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 391/11/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 202/5268/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, у постановах Верховного Суду України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15,
від 10 лютого у справі № 6-3005цс15, у справі № 6-709цс16 (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення норм процесуального права, що виявилось у тому, що апеляцій ний суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві, поданому до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Кузнєцов К. В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Зазначає, що малолітній ОСОБА_2 не був власником подарованого його матір`ю майна.
Дитина зберегла право користування житловим будинком, як членом сім`ї нового власника, а ОСОБА_4 виконує взяте на себе зобов`язання щодо забезпечення малолітнього ОСОБА_2 житлом.
Звертає увагу, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 21 жовтня 2019 року № 820 прийнято належним органом в межах компетенції та повноважень, за результатами повної та всебічної перевірки фактів і обставин справи, які можуть впливати на права малолітнього ОСОБА_2 .
У відповіді на відзив ОСОБА_1 наполягає на порушенні житлових прав дитини у зв`язку з укладенням ОСОБА_4 з ГО "Яса" договору оренди спірного житлового будинку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 грудня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23 листопада 2007 року виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради.
24 липня 2018 року за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:005:0002, за тією ж адресою.
21 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, під час якого народився ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 03 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 березня 2015 року, шлюб між сторонами розірваний.
Згідно із довідкою виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради
від 22 жовтня 2019 року № 555 у будинку на АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
20 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із заявою про надання дозволу на укладення договору дарування житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_4 . Заява мотивована тим, що вказане нерухоме майно належить їй на праві особистої власності та, відчуживши нерухоме майно, малолітній син ОСОБА_2 не буде обмежений у правах.
ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із заявою, у якій просив не надавати ОСОБА_3 дозвіл на відчуження нерухомого майна, в якому проживає їх син, оскільки після вказаних угод обсяг прав дитини буде обмежено та втрачено статус члена сім`ї власника нерухомого майна.
08 жовтня 2019 року комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації розглянула заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на укладення договору дарування та рекомендувала органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області і вирішила надати дозвіл на укладення договорів дарування житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1410 га, кадастровий номер 3222481201:01:005:0002, за тією ж адресою, оскільки права малолітнього ОСОБА_2 порушені не будуть.
Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 жовтня 2019 року № 820 надано дозвіл
ОСОБА_3 на укладення договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки на
АДРЕСА_1 . При цьому вказано, що житлові права малолітнього ОСОБА_2, 2013 року народження, порушено не буде.
15 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування житлового будинку на
АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. за реєстровим
№ 8147, та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4
15 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222481201:01:005:0002, площею 0,141 га, на
АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. за реєстровим
№ 8148, та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.