Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 677/876/21
провадження № 61-3352св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 2010 року по 2012 рік він перебував з ОСОБА_2 у шлюбі, від якого вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після припинення шлюбних відносин він з 2011 року по 2017 рік продовжував матеріально забезпечувати дитину та сплатив аліменти на загальну суму 19 200 грн.
В подальшому ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, які були стягнуті рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На виконання цього судового рішення він систематично сплачував аліменти.
Оскільки у нього виникли сумніви щодо свого батьківства відносно дитини, він звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року відомості про нього як про батька ОСОБА_4 виключено з актового запису про її народження.
На думку позивача, відповідач свідомо надавала неправдиву інформацію щодо його батьківства відносно дитини та увесь час недобросовісно отримувала аліменти.
Посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 19 200 грн., які сплачені ним без достатньої правової підстави.
У червні 2021 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та на підставі статті 1212 ЦК України просив стягнути також 49 367, 05 грн, які він сплатив на користь відповідачки на виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Усього, з урахуванням добровільно сплачених коштів, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 68 567,05 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року в складі судді Кускової Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 2 415 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не є батьком дитини, тому сплачені на її утримання кошти набуті відповідачкою безпідставно. Враховуючи те, що саме ОСОБА_1 був записаний батьком дитини з її народження та не оспорював цього до 2017 року, відповідач є добросовісним набувачем аліментів до моменту визнання нею позову про оспорювання батьківства (07 квітня 2021 року).
Оскільки безпідставно набуті аліменти підлягають поверненню платнику лише у випадку недобросовісної поведінки набувача аліментів, а тому, з урахування періоду недобросовісної поведінки відповідача, підлягають поверненню як безпідставно набуті лише аліменти, сплачені за період з квітня по травень 2021 року у розмірі 2 415 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року скасовано рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 68 567,05 грн.
Стягуючи з відповідачки аліменти, отримані нею з 2011 року на утримання дитини, апеляційний суд виходив з того, що їй як матері достовірно були відомі обставини зачаття дитини і вона була цілковито обізнана про те, що позивач не є батьком її дочки з часу її народження.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці обставини свідчать про недобросовісність відповідача як набувача аліментів упродовж усього часу отримання нею аліментів на утримання дитини від позивача, тому аліментні платежі, отримані відповідачкою на утримання дитини, підлягають поверненню платнику аліментів у повному обсязі у розмірі 68 567, 95 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року справа № 753/15556/15, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1215 ЦК України та положень процесуального законодавства щодо доказування у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона отримувала від ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки добросовісно, оскільки не виключає можливого батьківства позивача щодо дитини, враховуючи що вони перебували у стосунках в момент її зачаття і саме позивач був записаний батьком дитини з її народження.
Будь-якого генетичного дослідження на предмет кровного споріднення позивача і дитини не проводилась ані у цій справі, ані у справі про встановлення батьківства.
З врахуванням презумпції добросовісності набувача грошових коштів тягар доказування недобросовісності покладається на платника відповідної суми. Вважає, що сам по собі факт визнання нею позову ОСОБА_1 про виключення запису про нього як батька дитини не підтверджує її недобросовісності щодо набуття аліментів на утримання дитини до квітня 2021 року.
Зазначає, що вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі та утримує іншу малолітню дитину, а томуповернення аліментів, отриманих протягом десяти років на утримання дитини, негативно відобразиться на забезпеченні потреб дітей.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року справу призначено до розгляду.
У липні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 09 травня 2010 року до 09 березня 2012 року сторони перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_3 .
У період з листопада 2011 року по лютий 2017 року позивач добровільно сплатив відповідачці аліменти на утримання дочки у сумі 19 200 грн.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року (справа № 677/30/17) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання цього рішення 3 травня 2017 року Красилівський районний суду Хмельницької області видав виконавчий лист № 677/30/17 та 15 травня 2017 року Другий відділ відділу державної виконавчої служби у Хмельницькій області відкрив виконавче провадження № 53940133 .
В подальшому державним виконавцем виконавче провадження передано за місцем роботи боржника, де із заробітної плати ОСОБА_1 відраховано аліменти у розмірі 49 367, 05 грн.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2021 року (справа № 677/396/21) з актового запису № 187 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, виключено відомості про батька ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи № 677/396/21, у заяві про визнання позову від 07 квітня 2021 року ОСОБА_2 заявила, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком її дочки ОСОБА_3 . Остання була зачата до шлюбу із позивачем та її батьком є інший чоловік.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі з таких підстав.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України (далі - СК України), у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у статті 180 СК України, за змістом якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У справі, що переглядається, встановлено, що у період з листопада 2011 року по лютий 2017 року позивач добровільно сплатив аліменти у сумі 19 200 грн відповідачці на утримання дитини ОСОБА_3, а інші аліментні виплати у розмірі 49 367, 05 грн стягувалися з нього на виконання рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року у примусовому порядку.