Постанова
Іменем України
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 199/544/20
провадження № 61-6662св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Університет митної справи та фінансів,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
треті особи: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради та управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2021 року в складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Університет митної справи та фінансів звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради та служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Академії митної служби України від 05 грудня 2007 року № 564 ОСОБА_5 надано службове житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на сім`ю із трьох осіб. На підставі цього наказу між Академією митної служби України та ОСОБА_5 укладено договір найму службової квартири від 11 грудня 2007 року та 21 січня 2008 року останньому видано ордер на вказане жиле приміщення.
Академію митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Університету митної справи та фінансів (далі -Університет).
31 серпня 2016 року ОСОБА_5 звільнено з Університету та 01 лютого 2017 року направлено повідомлення про необхідність звільнити службове житло, а також пропозицію про узгодження питання стосовно надання іншого житлового приміщення. Вказаний лист ОСОБА_5 не отримав і він повернувся до адресата у зв`язку із закінченням терміну зберігання на пошті. З метою вручення вищевказаного листа комісія Університету неодноразово виїжджала за адресою службової квартири, проте безрезультатно.
Оскільки ОСОБА_5 ухилявся від вирішення питання щодо звільнення службового житла, Університет звернувся до суду з позовом до суду про його виселення. На момент звернення до суду з вказаним позовом у цьому житлі було зареєстроване місце проживання лише ОСОБА_5 . Після відкриття провадження по справі № 199/2487/17 у спірному житлі зареєструвала своє місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року ОСОБА_5 виселено із спірної службової квартири. На виконання цього судового рішення 25 травня 2018 року та 13 червня 2018 року державний виконавець здійснив виїзди за адресою спірного житла, у ході яких з`ясував, що у ньому замість ОСОБА_5 проживають відповідачі.
У апеляційній скарзі на рішення суду у справі № 199/2487/17 ОСОБА_5 зазначив, що крім нього у вказаному житлі проживають відповідачі. Жодних відомостей про ступінь споріднення цих осіб із ним не надав. Вищевказані особи не є працівниками Університету та не отримували дозвіл на проживання у службовому житлі.
Із метою вирішення питання щодо добровільного звільнення службового житла Університет направив відповідачам лист від 10 грудня 2019 року із пропозицією добровільно звільнити вказане житло, але відповіді не отримав.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд усунути перешкоди Університету у здійсненні права користування й розпорядження майном, шляхом виселення відповідачів із службового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, позов Університету митної справи та фінансів задоволено.
Усунуто перешкоди Університету митної справи та фінансів у здійсненні права користування й розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із службового приміщення - квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачі не довели факт їх вселення у спірну квартиру на законних підставах, тому є такими, що самоправно займають вказане жиле приміщення. Оскільки добровільно відповідачі відмовляються звільнити самоправно зайняте житло, то вони підлягають виселенню без надання іншого житла.
При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку пропорційності втручання у права відповідачів на повагу до житла та доводам останніх про порушення прав малолітніх дітей, врахувавши, що відповідачі вселилися у спірне житло без належної правової підстави, тоді як право дітей на це житло є похідним від права особи, яка користувалась службовим житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року справа № 357/13061/16-ц, від 04 липня 2018 року справа № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року справа № 299/941/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що родина ОСОБА_2 вселилась у спірну квартиру на правах членів сім`ї наймача, відповідачі постійно проживали разом із ОСОБА_5 у вказаному житлі однією сім`єю, вели спільне господарство, іншого житла не мають.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, безпідставно відхиливши її заяву про відкладення розгляду справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У вересні 2022 року від Університету надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. Разом із тим позивач вказав про те, що відповідачі не є членами сім`ї ОСОБА_5, якому було надане спірне житлове приміщення, отже на цих осіб не поширюються гарантії статті 64 ЖК України. Права неповнолітніх дітей на користування спірним житловим приміщенням не порушені, оскільки є похідними від прав їх батьків, які неправомірно вселились у вказане житло.
Фактичні обставини справи, установлені судами
Наказом Академії митної служби України від 05 грудня 2007 року № 564 ОСОБА_5 надано службове житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на сім`ю із трьох осіб.
На підставі цього наказу між Академією митної служби України та ОСОБА_5 укладено договір найму службової квартири від 11 грудня 2007 року та 21 січня 2008 року останньому видано ордер на вказане жиле приміщення.
Академію митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Університету.
31 серпня 2016 року ОСОБА_5 звільнено з Університету та 01 лютого 2017 року направлено повідомлення про необхідність звільнити службове житло, а також пропозицію про узгодження питання стосовно надання іншого житлового приміщення. Вказаний лист ОСОБА_5 не отримав і він повернувся до адресата у зв`язку із закінченням терміну зберігання на пошті. З метою вручення вищевказаного листа комісія Університету неодноразово виїжджала за адресою службової квартири, проте безрезультатно.
Оскільки ОСОБА_5 ухилявся від вирішення питання щодо звільнення службового житла, Університет звернувся до суду з позовом до суду про його виселення. На момент звернення до суду з вказаним позовом у цьому житлі було зареєстроване місце проживання лише ОСОБА_5 . Після відкриття провадження по справі № 199/2487/17 у спірному житлі зареєструвала своє місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_5 виселено із спірної службової квартири.
У апеляційній скарзі на рішення суду у справі № 199/2487/17 ОСОБА_5 зазначив, що крім нього у вказаному житлі проживають відповідачі. Жодних відомостей про ступінь споріднення цих осіб із ним не надав.
На виконання цього судового рішення 25 травня 2018 року та 13 червня 2018 року державний виконавець здійснив виїзди за адресою спірного житла, у ході яких з`ясував, що у ньому замість ОСОБА_5 проживають ОСОБА_1, а також його дружина ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є працівниками Університету та не отримували дозвіл на проживання у службовому житлі.
Із метою вирішення питання щодо добровільного звільнення службового житла Університет направив відповідачам лист від 10 грудня 2019 року із пропозицією добровільно звільнити вказане житло, але відповіді не отримав.
Відповідно до листа Департаменту адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської місткої ради від 11 серпня 2020 року № 4/5-140 та згідно із даними картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1, з цією адресою зареєстроване місце проживання таких осіб: ОСОБА_5 - з 08 лютого 2008 року; ОСОБА_2 - з 24 лютого 2017 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з 25 травня 2018 року; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, - з 05 листопада 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.