ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 818/8858/13-а
адміністративне провадження № К/9901/27143/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (процесуальний правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 (головуючий суддя - Прилипчук О. А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 (головуючий суддя - Мінаєва О. М., судді - Макаренко Я. М., Шевцова Н. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Оріон-Д" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Оріон-Д" (далі - ТОВ ІТЦ "Оріон-Д", товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому просило: визнати незаконними дії, що полягали у проведенні перевірки щодо нього; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000302260, №0000312260, №0000322260 та №0000332260.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2015 (провадження №К/800/45519/14) судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення спору щодо оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень скасував та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо з`ясування обставин в адміністративній справі.
За результатами останнього судового розгляду предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013:
- №0000312260 - про зменшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 46ʼ 954,00 грн;
- №0000322260 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 5ʼ 062ʼ 087,00 грн;
- №0000302260 - про зменшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 455ʼ 621,00 грн;
- №0000332260 - про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року на 4ʼ 819ʼ 850,00 грн.
Обґрунтовуючи позов, товариство зазначало, що висновок контролюючого органу про безтоварний характер операцій із контрагентами (ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", ТОВ "ВКФ Мілана", ПП "Толіман", ТОВ "Джеспла") є безпідставними, оскільки ґрунтується на припущеннях та спростовується первинними документами, що були надані під час перевірки.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016, позов товариства задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2013 №0000302260, №0000312260, №0000322260 та №0000332260.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер операцій товариства (позивача) є безпідставними, оскільки господарські операції із ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", ТОВ "ВКФ Мілана", ПП "Толіман", ТОВ "Джеспла" фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами (договори, специфікації, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (ТТН), договори про перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт) (а.с.220 т.І, а.с.219 т.ІІ, а.с.74-173 т.ІІІ), придбані у вказаних підприємств товари були використані позивачем у господарській діяльності. Посилання контролюючого органу на пояснення свідків у межах кримінальних проваджень №32013200010000008 та №42012200010000008, які заперечували перевезення товару від названих контрагентів або обізнаність щодо господарської діяльності з ними, суд визнав безпідставними, з огляду на те, що такі дані не є доказами в адміністративному судочинстві без вироку в кримінальному провадженні. До того ж згідно з постановою начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області від 26.02.2014 було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 за №32013200010000008 на підставі виділених з кримінального провадження №42012200010000008 матеріалів про ухилення службовими особами ТОВ ІТЦ "Оріон-Д" від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) в особливо великих розмірах (частина 3 статті 212 Кримінального кодексу України).
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач зазначає про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", ТОВ "ВКФ Мілана", ПП "Толіман", ТОВ "Джеспла" з огляду на неточності в оформленні ТТН, пояснення свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 стосовно цих підприємств та неможливість проведення зустрічної звірки щодо них у зв`язку з їх відсутністю за місцем знаходження.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.10.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах доводів та вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті на підставі акта від 16.04.2013 №1293/2260/23638107/17 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІТЦ "Оріон-Д" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 (а.с. 22-67 т. І; далі - акт перевірки).
Правовою підставою для проведення перевірки стало проведення службового розслідування відносно посадової особи, яка проводила попередню планову виїзну перевірку позивача (підпункт 78.1.12 ПК).
У висновках акта перевірки зафіксовані порушення позивачем:
- підпунктів 7.10.4, 7.10.5, 7.10.6, 7.10.7 пункту 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2013 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI; далі - Закон №334/94-ВР), підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (далі - ПК), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на загальну суму 5ʼ 015ʼ 133,00 грн;
- підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з ПК України; далі - Закон №168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено рядок 24 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 418ʼ 087,00 грн, рядок 24 декларації з податку на додану вартість станом на 31.12.2011 - на суму 4ʼ 819ʼ 850,00 грн та знижено податкове зобов`язання з ПДВ за грудень 2010 року на суму 455ʼ 621,00 грн.
Таке порушення полягало у формуванні товариством своїх даних податкового обліку за наслідками безтоварних операцій з придбання товару (металоконструкції, труби, швелер, фільтри тонкої очистки, комплекти конструкцій до компресорного блоку тощо) на підставі договорів із ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", ТОВ "ВКФ Мілана", ПП "Толіман", ТОВ "Джеспла".
Висновок контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій позивача ґрунтувався на результатах податкового контролю вказаних контрагентів, спільних ознаках їх фіктивного підприємництва (водночас один чи декілька контрагентів за своїми юридичними адресами не знаходяться, провести зустрічну перевірку неможливо, станом на момент перевірки втратили статус платника ПДВ), наявних недоліків в оформленні ТТН на перевезення товару (ТТН не містили повної адреси пунктів навантаження, розвантаження, назви вантажу (товару), його кількість, ціну, масу) та на поясненнях перевізників та водіїв транспортних засобів, які заперечували свою причетність до перевезення вантажу на адресу ТОВ ІТЦ "Оріон-Д".
У зв`язку з цим контролюючий орган дійшов висновку, що виписані на адресу ТОВ ІТЦ "Оріон-Д" первинні документи містять неправдиву інформацію про фактичне отримання товариством товарів, відповідно товариство не мало права на формування своїх даних податкового обліку на підставі таких документів.
Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за 2010, 2011 роки регулювався нормами пункту 1.32 статті 1, статті 5 Закону №334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 підпунктів 14.1.27, 14.1.36 статті 14, статті 198 ПК (у редакціях, чинних на відповідні періоди).
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані свідчать про фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
При цьому податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 16.12.2021 у справі №815/2699/17 та інші.
Також наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статті 198 ПК у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17.