ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 140/17038/21
адміністративне провадження № К/990/9546/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Сороки Ю.Ю. від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., Запотічного І.І. від 28 березня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ, та зобов`язати нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням доказів поважності причин його пропуск.
3. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.
4. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 30 вересня відповідного року особа, якій виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі, з яким вона не погоджується, або взагалі не виплачена, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів; позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом та не навів суду об`єктивно непереборних обставин, які унеможливили вчинення нею процесуальних дій у визначений законом строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, справу передати на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції були винесені з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та позбавляють скаржника гарантованого статтею 6 Конвенції про право на справедливий судовий розгляд та підлягають скасуванню. Судами не було надано оцінки клопотанню про поновлення строку звернення до суду та не досліджено докази на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Вважає, що судами помилково застосовано висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, а також безпідставно не враховано правову позицію Верховного Суду, сформовану в постанові від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19.
Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
7. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року Управлінням соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Згідно із статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
9. Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
10. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11. Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач, зокрема, просить зобов`язати нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми допомоги.
12. Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
13. У цій справі ОСОБА_1 оскаржує дії Управління соціальної політики щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
14. Частиною першою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня мають ветерани війни до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги; саме до вказаної дати зацікавлена особа повинна звернутися до відповідного суб`єкта владних повноважень щодо виплати їй разової грошової допомоги.
15. Щодо застосування зазначеної норми Закону Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 сформулював правову позицію про те, що "<…> 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року".
При цьому, Суд зауважує, що такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли особа, яка має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, не отримала до 30 вересня відповідного року таку допомоги або ж отримала її у меншому розмірі, та обраховувала строк звернення до суду з позовом щодо оскарження дій територіального управління соцзахисту після отримання листа-відповіді на запит.
16. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що 10 квітня 2020 року відповідачем було нараховано і виплачено йому щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3160, 00 грн, 16 грудня 2021 року позивач через свого представника звернувся із письмовою заявою до відповідача про здійснення нарахування та доплати частини одноразової грошової допомоги за 2020 рік у розмірі 8306, 00 грн, однак 20 грудня 2021 року позивач отримав від відповідача відмову у виплаті, оформлену листом від 20 грудня 2021 року за вих.№Є-1879 та вже 23 грудня 2021 року звернувся до суду з позовом.
17. Відтак, отримавши у квітні 2020 року щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у сумі 3160,00 грн, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав.
18. Враховуючи, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року (дати закінчення встановленого законом кінцевого строку, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована), відтак строк звернення до суду закінчився 30 березня 2021 року, а позивач із зазначеним позовом звернувся до суду 23 грудня 2021 року, тобто з пропуском майже на 9 місяців встановленого строку звернення до суду.
При цьому, скаржник помилково вважає, що пропуск строку становить 2 місяці 23 дні (від 30 вересня по 23 грудня 2021 року).
19. Верховний Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 та вважає безпідставними доводи скаржника щодо необхідності відступлення від вказаного висновку Верховного Суду, мотивовані тим, що такий висновок сформований рішенням колегії у складі трьох суддів, а не Великою Палатою Верховного Суду.