ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2006/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу - Шнира Я.Б.,
Представництва Американського Об`єднання Комітетів
для Євреїв Бувшого Радянського Союзу - Шнира Я.Б., Шейхета М.Г.,
Єврейської релігійної ортодоксальної
громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова - Шейхета М.Г.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" - Коваленко Н.В.,
Управління державної реєстрації юридичного департаменту
Львівської міської ради - Паращича В.П.,
Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу
Черник Наталії Степанівни - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова
на постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.),
рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 (суддя Юркевич М.В.)
та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 (суддя Юркевич М.В.)
касаційну скаргу Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.),
та рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 (суддя Юркевич М.В.)
у справі № 914/2006/17
за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни,
про скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (далі - ТОВ "Українські інвестиційні системи"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" (далі - ТОВ "Львівські традиції"), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи" (ЄДРПОУ 33695378); скасування запису про проведену 07.10.2013 державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи" (ЄДРПОУ 33695378); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101 від 24.05.2017, за ТОВ "Львівські традиції" (ЄДРПОУ 41326759); скасування запису про проведену 24.05.2017 державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Львівські традиції" (ЄДРПОУ 41326759).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельні ділянки за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28, є землями державної власності, категорія - землі історико-культурного призначення, що розташовані в межах Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, який внесено в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО у 1998 році під назвою "Львів. Історичний центр (865)"; на цих землях розміщується ансамбль синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза").
Позивачі зазначали, що ці культові споруди розташовано на земельних ділянках за тією ж адресою, де зареєстровано самочинно споруджений об`єкт незавершеного будівництва.
Разом із тим відповідно до архівних документів зазначені культові споруди належали Єврейській релігійній організації "Золота Роза", а отже, інтерес позивачів до таких об`єктів відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес".
Позивачі зазначили, що документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію за ТОВ "Українські інвестиційні системи" права власності на спірний самочинно збудований об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, було скасовано; зазначене товариство не мало права передавати цей об`єкт до статутного капіталу утвореного внаслідок виділу з нього ТОВ "Львівські традиції", оскільки право володіння, користування та розпоряджання майном належить саме власнику такого майна, натомість ТОВ "Українські інвестиційні системи" на час формування статутного капіталу ТОВ "Львівські традиції" було власником лише матеріалів, обладнання, які було використано в процесі будівництва готельного комплексу за наведеною адресою, а отже ТОВ "Львівські традиції" не набуло право власності на цей об`єкт.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 05.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), з посиланням на те, що цей спір непідвідомчий господарським судам України, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 касаційну скаргу Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 скасовано, справу направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.
Рішенням Господарського суд Львівської області від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, позов задоволено. У задоволенні позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
26.04.2021 Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова подали до суду першої інстанції заяву про зміну предмета спору, у якій просили зобов`язати Львівську міську раду та ТОВ "Львівські традиції" знести самовільно збудований об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул. Федорова, 23, 28 у м. Львові у порядку, встановленому для виконання робіт із збереження об`єктів культурної спадщини; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул. Федорова, 23, 28 у м. Львові, за ТОВ "Українські інвестиційні системи"; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул. Федорова, 23, 28 у м. Львові, за ТОВ "Львівські традиції".
Разом із тим у зазначеній заяві позивачі просили:
- закрити провадження у справі за позовом до ТОВ "Українські інвестиційні системи";
- закрити провадження у справі за позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради;
- залучити співвідповідачем Львівську міську раду;
- залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у задоволенні клопотання позивачів про зміну предмета спору відмовлено. Клопотання про закриття провадження в справі в частині позовних вимог до ТОВ "Українські інвестиційні системи" задоволено; провадження в справі в частині позовних вимог до ТОВ "Українські інвестиційні системи" закрито. Постановлено про продовження розгляду справи № 914/2006/17 за позовними вимогами Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова до ТОВ "Львівські традиції", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., про скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022, заяву ТОВ "Львівські традиції" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково в сумі 21 014,40 грн. Стягнуто з кожного позивача на користь ТОВ "Львівські традиції" по 7 004,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2022 року Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова подали касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просять скасувати постановлені в справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2022 поновлено Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейській релігійній ортодоксальній громаді "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова строк на касаційне оскарження судових рішень у справі № 914/2006/17; відкрито касаційне провадження у справі № 914/2006/17 за касаційною скаргою Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова на постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022, рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.06.2022.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, у травні 2022 року Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить передати справу № 914/2006/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2022 поновлено Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 у справі № 914/2006/17; відкрито касаційне провадження у справі № 914/2006/17 за касаційною скаргою Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу на зазначені судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.08.2022.
У зв`язку з необхідністю вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 у цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалами від 29.06.2022 та від 20.07.2022 відкладав розгляд касаційної скарги Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова на 20.07.2022 та 31.08.2022 відповідно.
ТОВ "Львівські традиції", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради у відзивах на касаційні скарги зазначають про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційні скарги без задоволення.
Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу 20.07.2022 на електронну пошту Верховного Суду направило клопотання про передачу справи № 914/2006/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова підтримали клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ТОВ "Львівські традиції" 21.07.2022 на електронну пошту Верховного Суду направило заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова направили до Верховного Суду пояснення (звернення) від 29.06.2022, 19.07.2022, 20.07.2022, 26.08.2022, 30.08.2022, 08.09.2022.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.09.2022.
Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. в судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення цьому учаснику справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судових засідань, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що предметом позову у цій справі (з урахуванням закриття провадження в справі в частині позовних вимог до ТОВ "Українські інвестиційні системи" відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 15.06.2021) є вимоги Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова, заявлені до ТОВ "Львівські традиції", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи" (ЄДРПОУ 33695378); скасування запису про проведену 07.10.2013 державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи" (ЄДРПОУ 33695378) (на яких наполягали позивачі); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101 від 24.05.2017, за ТОВ "Львівські традиції" (ЄДРПОУ 41326759); скасування запису про проведену 24.05.2017 державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Львівські традиції" (ЄДРПОУ 41326759).
Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема тим, що земельні ділянки за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28, є землями державної власності, категорія - землі історико-культурного призначення; ці землі розташовано в межах Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, що внесено до Реєстру світової спадщини ЮНЕСКО у 1998 році під назвою "Львів. Історичний центр (865)"; на цих землях розміщуються культові споруди (ансамбль синагоги "Турей Загав"), що утворюють частину історичного єврейського кварталу та відповідно до архівних документів належали Єврейській релігійній організації "Золота Роза". За тією ж адресою за ТОВ "Українські інвестиційні системи", а у подальшому за ТОВ "Львівські традиції" зареєстровано право власності на самочинно споруджений об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, реєстраційний № 190504346101, тому, за твердженням позивачів, наявність такої реєстрації порушує охоронюваний законом інтерес позивачів щодо зазначених культових споруд, який підлягає захисту шляхом скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності.
Правовими підставами позову позивачі зазначили, зокрема, статті 115, 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 2, 18, 26, 31-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтю 6 Закону України від 25.06.1992 № 2494-XII "Про національні меншини в Україні", статтю 21 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у цій справі, згідно з якою скасовано судові рішення попередніх судових інстанцій про відмову в прийнятті позовної заяви, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначено, між іншим, що позивачі не оскаржують як учинення реєстраційних дій, так і рішення державного реєстратора, оскільки на момент їх проведення документи, необхідні для вчинення реєстраційних дій, були чинними, а підставою заявленого позову слугували обставини того, що правовстановлюючі документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, скасовано в судовому порядку.
Крім того, Верховний Суд у цій справі, скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій про задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 16.02.2021 зазначив, що:
- судами попередніх інстанцій не надано оцінки належності та ефективності обраного позивачами у наведеному випадку способу захисту, не досліджено та не перевірено, чи зможе обраний спосіб захисту забезпечити і гарантувати позивачам припинення ущемлення їх законних інтересів або усунення перешкод для їх реалізації, та чи забезпечить судовий захист у такий спосіб відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту; не надано належної оцінки доводам відповідача стосовно того, що задоволення цього позову не призведе до відновлення прав та інтересів позивачів;
- встановивши, що оспорювана державна реєстрація стосується об`єкта незавершеного будівництва готельного комплексу, а культові споруди, щодо яких позивачі мають інтерес, розташовано на земельних ділянках за тією ж адресою, де незаконно, на думку позивачів, зареєстровано самочинно споруджений об`єкт незавершеного будівництва, судами попередніх інстанцій не надано оцінки правовим наслідкам здійснення такого будівництва з огляду на положення частини 4 статті 376 ЦК;
- у розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень зазначеної норми у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції та необхідно врахувати суду при новому розгляді цієї справи.
При новому розгляді справи судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові від 16.02.2021, було враховано, що відповідно до діючого станом на час розгляду даної справи законодавства, що регулює спірні правовідносини, ухвалення судових рішень у спорах, пов`язаних з державною реєстрацією, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав чи обтяжень. Однак судом установлено, що позивачі не заявляли жодних прав ні на спірний об`єкт незавершеного будівництва, ні на земельну ділянку, на якій цей об`єкт знаходиться. Інтерес позивачів та його відповідність поняттю "охоронюваний законом інтерес" є недоведеними, з огляду на відсутність пов`язаності із об`єктом, про скасування державної реєстрації прав на який заявлено позов у цій справі. За висновками суду неефективність способу захисту порушеного права позивачів існувала ще з моменту пред`явлення позову, оскільки навіть у випадку чинності попередньої редакції частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", саме лише скасування державної реєстрації права власності навіть при встановленні судом порушень, не відновлює та не спроможне захистити право та інтерес позивачів, які ті вважають порушеним. Що стосується посилання Верховного Суду у своїй постанові на правові положення частини 4 статті 376 ЦК щодо наслідків здійснення відповідачами самочинного будівництва, про наявність якого зазначали позивачі у позовній заяві, то суд першої інстанції, перевіряючи доводи позовної заяви в цій частині позову, не надавав їм правової оцінки, оскільки позовні вимоги не стосуються визнання спірного об`єкта незавершеного будівництва самочинним та не розглядається питання його долі, знесення тощо. З огляду на ці встановлені обставини при новому розгляді справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з неналежним способом захисту.
Крім того, при вирішенні питання про відшкодування ТОВ "Львівські традиції" за рахунок позивачів витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, з огляду на реальність виконання адвокатом робіт щодо надання професійної правничої допомоги, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи критерії співмірності та необхідності таких витрат у розумінні статті 126 ГПК, а також з урахуванням принципу пропорційності, дійшов висновку про покладення таких витрат на кожного з позивачів у рівних частках.
Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 914/2006/17 вважають наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК. Скаржники у касаційній скарзі зазначили, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосовано положення статті 75 ГПК та не враховано висновків щодо застосування цієї норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, а саме не враховано обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 5015/5589/11, № 5015/5527/12, № 914/810/18, № 914/1541/15, № 910/28297/14, зокрема те, що правовстановлюючі документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, скасовано в судовому порядку, а отже не з`ясували наявність можливих прав відповідачів на об`єкт самочинного будівництва та дотримання процедури узаконення такого будівництва; судами попередніх інстанцій у порушення статті 316 ГПК не виконано вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у цій справі, стосовно надання оцінки правовим наслідкам здійснення самочинного будівництва з огляду на положення частини 4 статті 376 ЦК; судами попередніх інстанцій не враховано, що позов було заявлено ще у 2017 році до внесення змін до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та при наявності судового рішення в справі № 910/28297/14 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015), відповідно до якого було скасовано документи, що стали підставою для реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, отже таке рішення виконується за правилами попередньої редакції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому державна реєстрація права власності на самочинне будівництво - об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу по вул. Федорова, 23, 28 у м. Львові підлягає скасуванню без одночасного відновлення реєстрації за будь-якою особою. Крім того, скаржники послалися на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 46, 48, 74, 77, 78, 86, 238 ГПК щодо встановлення обставин, що мають значення для вирішення цієї справи, у тому числі не взято до уваги доводи позивачів в частині необхідності зміни предмета позову, залучення співвідповідача, а також необґрунтовано відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову. Разом із тим скаржники послалися на обставини того, що судом першої інстанцій справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки питання колегіального розгляду цієї справи було вирішено судом початково і при новому розгляді цієї справи необхідно було визначити інший склад суду (теж колегіальний). Також скаржники зазначили, що суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки Львівської міської ради, яку не було залучено до участі у справі як співвідповідача.
Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 914/2006/17 вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК. Так, скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зазначено, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосовано положення статті 75 ГПК (підстави звільнення від доказування) щодо обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 5015/5589/11, № 5015/5527/12, № 914/810/18, № 914/1541/15, № 910/28297/14, у тому числі про скасування документів, що стали підставою для реєстрації за ТОВ "Українські інвестиційні системи" права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, та не враховано висновків щодо застосування цієї норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17. При цьому судами не враховано, що у зв`язку із скасуванням таких документів, ТОВ "Українські інвестиційні системи" не набуло права власності на цей об`єкт, тому у нього були відсутні підстави для передачі спірного об`єкта до статутного капіталу ТОВ "Львівські традиції". Судами попередніх інстанцій порушено положення статті 316 ГПК та не виконано вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у цій справі, стосовно надання оцінки правовим наслідкам здійснення самочинного будівництва з огляду на положення частини 4 статті 376 ЦК; судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не враховано того, що у цьому випадку відсутні підстави для одночасного відновлення реєстрації за будь-якою особою, оскільки законодавством не передбачено такого механізму щодо об`єктів самочинного будівництва. Судами не враховано, що порушене право/інтерес підлягає захисту обраним позивачем способом, який є ефективним та не суперечить закону. Суди всупереч вимогам статей 46, 48, 77, 78, 238 ГПК не взяли до уваги доводи позивачів щодо необхідності зміни предмета позову, залучення співвідповідача (Львівську міську раду), необґрунтовано відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову, не досліджено та не надано оцінки обставинам самочинного будівництва. Разом із тим Об`єднанням Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу заявлено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
У статті 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а у статті 16 ЦК передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2).
Отже, частина перша статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
У частині 2 статті 16 ЦК визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (інтересу). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Зміст статті 6 Конвенції свідчить, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (інтересу) позивача, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
Позивачами у справі, яка розглядається, обрано такий спосіб захисту свого інтересу щодо культових споруд, розташованих на земельних ділянках по вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, як скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності за ТОВ "Українські інвестиційні системи", а у подальшому за ТОВ "Львівські традиції" на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28. При цьому, як зазначалося вище, підставою заявленого позову слугували обставини скасування в судовому порядку правовстановлюючих документів, відповідно до яких за ТОВ "Українські інвестиційні системи" проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який позивачі вважають самочинним будівництвом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав урегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.