ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2589/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
Міністерства інфраструктури України - Шевченко О.В., в порядку самопредставництва,
державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" - Шапран Л.І., адвокат (дов. від 25.05.2022),
акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.) - Дрегуляс О.Е., адвокат (дов. від 29.12.2021),
Кабінету Міністрів України - Костенко В.М., в порядку самопредставництва,
товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Міністерства інфраструктури України та державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (головуючий суддя: Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Попікова О.В.)
у справі № 910/2589/17
за позовом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство)
до державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") та акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." (Dogus Insaat ve Ticaret A.S.; далі - АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш."),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України (далі - КМУ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" (далі - ТОВ "БМК Планета-Міст"),
про стягнення 110 000 доларів США, зобов`язання вчинити дії,
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ДТГО "Південно-Західна залізниця"
до АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: КМУ, Міністерство,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "БМК Планета-Міст",
про стягнення 110 000 доларів США.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Міністерство звернулося до суду з позовом до ДТГО "Південно-Західна залізниця" та АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." про стягнення з відповідача-2 в дохід Державного бюджету України пені у розмірі 110 000 доларів США (що становить 2 880 108,00 грн.), у зв`язку з невиконанням відповідачем-2 зобов`язання з виконання підрядних робіт за договором від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт; зобов`язання відповідача-1 вжити заходів для виконання відповідачем-2 умов названого договору.
ДТГО "Південно-Західна залізниця", як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулося до суду з позовом у справі до АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." про стягнення пені у розмірі 110 000 доларів США (що становить 2 880 108,00 грн.), у зв`язку з невиконанням відповідачем-2 зобов`язання з виконання підрядних робіт за договором від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт.
Міністерство звернулося до місцевого господарського суду із заявою про вихід за межі заявлених ним позовних вимог, в якій просило визнати недійсним пункт 13.2 договору від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт, який (пункт договору) стосується третейського застереження; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяву про вихід за межі позовних вимог мотивовано невідповідністю вказаного пункту договору вимогам чинного законодавства України, а саме, неправомірністю передання на розгляд третейського суду спорів, які виникають з договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2017 зі справи №910/2589/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, у задоволенні позовів Міністерства та ДТГО "Південно-Західна залізниця" відмовлено; визнано недійсним пункт 13.2 договору від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт.
Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані з посиланням на те, що пункт 13.2 договору (третейське застереження) суперечить пункту 2 частини другої статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, частині другій статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017), а тому, з урахуванням приписів статті 83 ГПК України (у наведеній редакції), підлягає визнанню недійсним згідно зі статтями 203, 215, 217 Цивільного кодексу України. Що ж до позовних вимог Міністерства та ДТГО "Південно-Західна залізниця", - суд дійшов висновку про недоведеність прострочення виконання зобов`язання генеральним підрядником (АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш."), у зв`язку з чим відмовив у стягнення штрафних санкцій як на користь замовника (ДТГО "Південно-Західна залізниця"), так і в дохід Державного бюджету України за позовом Міністерства.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2018 зі справи постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині визнання недійсним пункту договору від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт з передачею справи у скасованій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. У решті постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 зі справи рішення місцевого господарського суду скасовано в частині визнання недійсним пункту договору від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт; заяву Міністерства про вихід за межі позовних вимог залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 зі справи скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатом нового розгляду справи № 910/2589/17 постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним пункту 13.2 договору від 14.11.2004 № ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт скасовано; у задоволенні заяви Міністерства про вихід за межі позовних вимог відмовлено з мотивів, викладених у постанові. Стягнуто з Міністерства на користь АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." 96 803,56 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Міністерство, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
ДТГО "Південно-Західна залізниця" у касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права також просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням усунутих недоліків касаційної скарги) Міністерство посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 та від 24.04.2019 зі справи № 910/2589/17 стосовно порушення приписів статті 269 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.", залишивши заяву Міністерства про вихід за межі позовних вимог без розгляду, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також Міністерство вказує на неправильне застосування судом приписів статей 81, 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Поряд з цим Міністерство не погоджується із розподілом судових витрат, визначених оскаржуваним судовим рішенням.
ДТГО "Південно-Західна залізниця" в обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням усунутих недоліків касаційної скарги) посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, а саме приписів статті 269 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 905/1732/20, від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012. Також скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не застосував положень пунктів 1, 2 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), висновки щодо застосування якої містяться в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/2589/17 та від 23.05.2018 у справі № 915/742/17. Крім того, за доводами скаржника, судом не виконані приписи статей 32-34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) в частині обов`язковості встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову, висновки щодо застосування яких містяться у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/1069/17, від 28.02.2018 у справі № 922/3639/16 та від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14.
Доводи інших учасників справи
Міністерство у відзиві на касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" просить Суд касаційну скаргу задовольнити, з посиланням, зокрема, на обґрунтованість доводів касаційної скарги ДТГО "Південно-Західна залізниця".
КМУ у письмових поясненнях на касаційну скаргу Міністерства просить Суд касаційну скаргу останнього задовольнити, з посиланням, зокрема, на обґрунтованість її (скарги) доводів.
АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." у відзивах на касаційні скарги Міністерства та ДТГО "Південно-Західна залізниця" просило у задоволенні касаційних скарг відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін, з посиланням, зокрема, на її обґрунтованість.
Від АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." 22.09.2022 надійшов письмовий коментар (пояснення) до письмових пояснень КМУ, в якому назване Товариство, зокрема, просило у задоволенні касаційних скарг відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14.11.2004 ДТГО "Південно-Західна залізниця", як замовником та АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.", як генеральним підрядником укладений договір №ПЗ/ДН-6-0415 підряду на виконання будівельних робіт (далі - Договір), за умовами якого генеральний підрядник взяв на себе зобов`язання за завданням замовника виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами у встановлений строк роботи з будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро в місті Києві (з 13 по 17 прогони включно) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник - надати генеральному підряднику обсяг робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.
Предметом позову Міністерства та позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ДТГО "Південно-Західна залізниця" є, зокрема, стягнення з АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." пені у розмірі 110 000 дол. США, що становить 2 880 108,00 грн. з підстав невиконання АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." зобов`язання з виконання підрядних робіт за Договором.
Позовні вимоги Міністерства та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ДТГО "Південно-Західна залізниця" розглянуті з ухваленням рішення по суті спору у справі № 910/2589/17 про відмову в задоволенні позовних вимог, яке (рішення) набрало законної сили.
Водночас місцевий господарський суд в порядку приписів статті 83 ГПК України визнав недійсним пункт 13.2 Договору, з посиланням на те, що останній суперечить пункту 2 частини другої статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, частині другій статті 12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а тому, з урахуванням приписів пунктів 1, 2 частини першої статті 83 ГПК України (у наведеній редакції), підлягає визнанню недійсним згідно зі статтями 203, 215, 217 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до пункту 13.2 Договору спори, не вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню в Міжнародному арбітражному суді м. Цюріх, Швеція у відповідності з його Регламентом.
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції встановлено, що:
- Договір не є таким, що укладений за державним замовленням, що дозволяє і надає право сторонам звертатись до іноземного арбітражного суду та не вказує на вирішення спору виключно судами України (що встановлено в судових рішеннях по справі № 761/22804/15-ц, які набрали законної сили);
- Міністерство не є стороною Договору та не наділене законодавством повноваженнями щодо звернення до суду в інтересах держави з позовом до господарюючих суб`єктів у разі порушення ними умов укладеного між ними договору (про що зауважив Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у даній справі № 910/2589/17, направляючи у скасованій частині справу на новий розгляд);
- пункт 13.2 Договору не створює для Міністерства жодних прав та обов`язків, як і не порушує його законних інтересів (про що встановлено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/8797/16);
- на момент порушення провадження у справі № 910/2589/17 (20.02.2017) та її розгляду в суді першої інстанції (оскаржуване рішення ухвалене 17.05.2017) у провадженні господарського суду міста Києва, порушеному 16.05.2016, перебувала справа №910/8797/16, позивачем в якій є Міністерство, а предметом позову - визнання недійсними пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Договору, до набрання законної сили судовим рішенням в якій ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 було зупинено провадження у справі № 910/2589/17;
- за результатами розгляду справи № 910/8797/16 рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у позові Міністерства відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін. У зазначеній постанові апеляційним господарським судом встановлено, що пункт 13.2 Договору не створює для Міністерства жодних прав та обов`язків, та не порушує його законних інтересів.
З урахуванням встановленого, апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним пункту 13.2 Договору скасував; у задоволенні заяви Міністерства про вихід за межі позовних вимог відмовив. Суд стягнув з Міністерства на користь АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." 96 803,56 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним пункту 13.2 Договору та відмовлено в задоволенні заяви Міністерства про вихід за межі позовних вимог, Міністерство та ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду.
Позовні вимоги Міністерства та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ДТГО "Південно-Західна залізниця" розглянуті з ухваленням рішення по суті спору у справі № 910/2589/17 про відмову в задоволенні позовних вимог, яке (рішення) набрало законної сили та вже було предметом касаційного перегляду.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Міністерство посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 та від 24.04.2019 зі справи № 910/2589/17 стосовно порушення приписів статті 269 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.", що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також Міністерство вказує на неправильне застосування судом приписів статей 81, 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Поряд з цим Міністерство не погоджується із розподілом судових витрат, визначених оскаржуваним судовим рішенням.
Так, за доводами Міністерства, апеляційна скарга АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш." не містила доводів та вимог про залишення заяви Міністерства про вихід за межі позовних вимог без розгляду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, чим допустив порушення приписів статті 269 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Направляючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справу № 910/2589/17, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 зазначив, зокрема, про те, що апеляційний суд не врахував підстав, які стали передумовою передачі справи на новий апеляційний розгляд в частині визнання недійсним пункту Договору, викладених у постанові Верховного Суду від 30.10.2018, не надав оцінки судовим рішенням у справах № 761/22804/15-ц, № 910/26393/15, № 910/8797/16 в контексті встановлених в рішеннях обставин, які свідчили б про наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту 13.2 Договору у даній справі, обмежившись лише посиланням на наявність відповідних справ, не дослідивши змісту судових рішень та встановлених обставин.
Верховний Суд вказав, що господарський суд може визнати правочин недійсним не лише в силу того, що з таким позовом звернулася одна з його сторін або інша заінтересована особа, а також з власної ініціативи в силу пункту 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Реалізація господарським судом права, закріпленого в пункті 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони. Отже, пункт 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) закріплює право господарського суду визнати недійсним пов`язаний із предметом спору договір, який, зокрема суперечить чинному на момент його укладення законодавству.
У свою чергу, відповідно до пункту 2 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) при прийнятті рішення господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Тобто, підстави для визнання недійсним пов`язаного із предметом спору договору та виходу за межі позовних вимог за клопотанням заінтересованої сторони не є тотожними.