Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 692/528/21
провадження № 61-2882св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром",
відповідачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Воронинці",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2022 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" до ОСОБА_1, Приватного підприємства "Воронинці" про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром" (далі - ТОВ "Агропром") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Приватного підприємства "Воронинці" (далі - ПП "Воронці") про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк.
Позовна заява обґрунтована тим, що 22 листопада 2008 року між власником земельної ділянки - орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ "Агропром" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6449 га з кадастровим номером 7120684000:02:001:1090, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, Золотоношківська сільська рада (далі - земельна ділянка), строком до 31 грудня 2020 року. Право оренди позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 липня 2014 року.
ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 .
Зазначає, що умови договору позивач виконував належним чином. Однак ОСОБА_1 направила позивачу лист від 20 травня 2020 року, в якому просила не використовувати її земельну ділянку після збору врожаю у 2020 році, оскільки має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку та з цієї підстави вирішила не поновлювати з позивачем договору оренди земельної ділянки на наступний термін.
Плануючи і надалі використовувати орендовану земельну ділянку, позивач як орендар більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, а саме 07 листопада 2020 року, надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним перед іншими особами правом на оренду земельної ділянки, додавши до листа проект договору.
Цей лист ОСОБА_1 отримала 12 листопада 2020 року. Проте протягом строку, визначеного законом, відповіді на лист-повідомлення не надала та проект договору оренди землі не підписала.
Згодом позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 не мала наміру самостійно обробляти земельну ділянку, оскільки 22 березня 2021 року передала її в оренду на 10 років ПП "Воронинці", яке 06 квітня 2021 року зареєструвало за собою відповідне право оренди. При цьому з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що договір оренди землі, укладений з ПП "Воронинці", містить гірші істотні умови, ніж пропонувалися позивачем у проекті договору оренди.
За таких обставин, враховуючи переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, а також беручи до уваги такі обставини як: належне виконання позивачем умов договору оренди, дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право, не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відповіді на пропозицію укласти договір на новий строк, укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендарем на гірших умовах, ніж запропонував позивач, ТОВ "Агропром" просило суд:
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" щодо спірної земельної ділянки;
- визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропром" щодо спірної земельної ділянки, запропонований позивачем.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня
2021 року позов ТОВ "Агропром" задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" щодо спірної земельної ділянки.
Визнано укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та
ТОВ "Агропром" щодо спірної земельної ділянки в редакції, запропонованої позивачем.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Агропром" реалізувало своє переважне право на поновлення договору оренди, яке передбачено пунктом 8 договору оренди землі від 12 листопада 2008 року та законодавчо закріплене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", так як дотрималось встановленої цією нормою процедури і строків. З огляду на наведене, суд вважав, що вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 22 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці", як такого, що порушує переважне право позивача на укладення нового договору оренди землі, та визнання укладеним договору оренди на новий строк між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропром", підлягає задоволенню. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду, вказав, що факт розірвання договору оренди між відповідачами не є перешкодою для визнання його недійсним.
Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області
від 13 жовтня 2021 року заяву ТОВ "Агропром" задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" на користь ТОВ "Агропром" судові витрати по 10 000,00 грн з кожного.
Судове рішення мотивовано тим, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу документально підтверджений, відповідачі не зверталися до суду із заявами про його зменшення, а тому з відповідачів на користь позивача стягненню підлягають понесені позивачем судові витрати.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як у цій справі відсутнє волевиявлення орендодавця. Позивач не довів порушення ОСОБА_1 його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
21 лютого 2022 року ТОВ "Агропром" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року в справі № 910/12017/17 та від 31 жовтня 2018 року в справі № 702/699/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції після 16 липня 2020 року) та статті 777 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд не урахував, що ТОВ "Агропром" до закінчення договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку направило ОСОБА_1 повідомлення, в якому поставило до відома орендодавця про свій намір подовжити користування належною їй земельною ділянкою з доданим до нього проектом договору зі збільшеним розміром орендної плати, однак вона не відповіла на зазначену пропозицію та уклала договір оренди з іншим орендарем.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Драбівського районного суду Черкаської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітні 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1451, виданого 24 квітня 2019 року (т. 1 а. с. 10).
12 листопада 2008 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Агропром" (орендар) підписано договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради, розміром 2,6449 га. Вказаний договір оренди зареєстрований 26 січня 2009 року в Драбівському районному відділі центру ДЗК (т. 1 а. с. 76, 77).
Згідно з пунктом 8 договору оренди строк дії договору 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % вартості земельного паю.
14 лютого 2014 року між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ "Агропром" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 листопада 2008 року, відповідно до умов якої внесено зміни до пункту 8 та змінено строк дії договору на 7 років - до 31 грудня 2020 року. Окрім того, внесено зміни в пункт 9 договору оренди, встановивши орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т. 1 а. с. 78).
20 травня 2020 року ОСОБА_1 направила лист позивачу, яким повідомила, що 31 липня 2014 року в Реєстраційній службі Драбівського районного управління юстиції Черкаської області було зареєстровано додаткову угоду від 14 лютого 2014 року до договору оренди землі від 12 листопада 2008 року, укладеного між ТОВ "Агропром" та ОСОБА_2 на 10 років. Таким чином, строк дії договору оренди землі закінчується 31 грудня 2020 року. У вказаному листі ОСОБА_1 також заперечувала проти обробітку своєї земельної ділянки позивачем, заперечувала проти укладення (продовження) з ним договору оренди землі на новий строк, оскільки має намір самостійно здійснювати обробіток належної їй земельної ділянки. У зв`язку з чим просила не проводити ніяких сільськогосподарських робіт після закінчення дії договору. Цей лист позивач отримав 22 травня 2020 року, про що міститься відмітка на листі з вхідним номером (т. 1 а. с. 12).
З метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06 листопада 2020 року № 28, в якому повідомив останню про те, що він має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та запропонував новий розмір орендної плати 15 000,00 грн із застосуванням коефіцієнта індексації, строк дії договору 7 років. До листа додано проект договору оренди землі (т. 1 а. с. 13-16).
07 листопада 2020 року ций лист був направлений на адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення з повідомленням про вручення (т. 1 а. с. 17).
ОСОБА_1 отримала зазначений лист-повідомлення 12 листопада 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (т. 1 а. с. 18).
Вказані докази є належними та допустимими і підтверджують отримання ОСОБА_1 направлених документів.
22 березня 2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП "Воронинці" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (т. 1 а. с. 109-111).
Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,6449 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:1090, що знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
25 травня 2021 року відповідачі ПП "Воронинці" та ОСОБА_1 підписали договір про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 22 березня 2021 року (т. 1 а. с. 49).
Припинення права оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03 червня 2021 року (т. 1 а. с. 50).
26 травня 2021 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення ТОВ "Агропром" про відмову від його пропозиції щодо поновлення договору оренди землі на новий строк з іншими умовами, що була направлена позивачем листом-повідомленням від 06 листопада 2020 року. Також у листі ОСОБА_1 повідомила орендаря, що після закінчення дії договору оренди вона має намір здійснювати самостійний обробіток її земельної ділянки та просила ТОВ "Агропром" припинити проводити будь-які сільськогосподарські роботи та не перешкоджати їй у розпорядженні її земельною ділянкою (т. 1 а. с. 51).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.