Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 369/9293/15-ц
провадження № 61-6667св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") та просила визнати недійсними укладені між нею та банком кредитний договір та договір застави транспортного засобу від 03 липня 2012 року, договір застави транспортного засобу від 31 липня 2012 року, скасувати обтяження, накладені в рамках договорів застави транспортного засобу від 03 липня 2012 року та від 31 липня 2012 року, та застосувати наслідки недійсності договорів.
Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2012 року вона з метою придбання автомобіля підписала з відповідачем кредитний договір.
Укладення цього договору не відповідало її вільному волевиявленню, а тому такий має бути визнаний недійсним.
Зазначала, що перед укладенням спірного договору їй не надали можливості ознайомитися з усіма його умовами, належно ознайомитися з якими вона змогла лише через два-три тижні після підписання договору, після чого виявила, що умови договору не відповідають публічно офертованим відповідачем умовам, на які вона погодилась, є несправедливими та порушують її права як споживача.
Зокрема, істотна умова кредитного договору щодо розміру та обчислення процентної ставки не відповідає вимогам законодавства, оскільки є суперечливою та невизначеною. Так само не відповідає вимогам законодавства істотна умова кредитного договору щодо строку його дії, так як у спірному договорі міститься пункт 1 § 1, згідно з яким кредит надано терміном на 72 місяці, тоді як у пункті 1 § 10 вказано, що кредитний договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами.
Також відповідач на власний розсуд та без належного її повідомлення продовжує здійснювати дії, що суперечать як її внутрішній волі, так і нормам чинного законодавства, а саме: стягує необґрунтовані суми, нараховує додаткові відсотки, не повідомляє належним чином про свої дії та не обґрунтовує їх.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року позов задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 03 липня 2012 року, укладений між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір застави транспортного засобу від 03 липня 2012 року, укладений між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір застави транспортного засобу від 31 липня 2012 року, укладений між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 . Скасовано обтяження, накладені в рамках договору застави транспортного засобу від 03 липня 2012 року та договору застави транспортного засобу від 31 липня 2012 року.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2017 року застосовані наслідки недійсності кредитного договору від 03 липня 2012 року, укладеного між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1, станом на момент ухвалення рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим порушив вимоги закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним пункти 1, 2, 3, 4, 6 § 7 кредитного договору № 910.16096 від 03 липня 2012 року, укладеного між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 . У задоволенні решти позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вищевказані положення кредитного договору містять обов`язок позичальника сплатити комісію за надання послуг, що супроводжують кредит, що є незаконним, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання цих положень договору недійсними.
Водночас підстав для визнання кредитного договору недійсним в цілому, як і договору застави, немає, оскільки позивач була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та термін погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та термін сплати процентів та інших платежів, а її доводи про те, що умови кредитного договору не містять визначення строку його дії, а також розміру та способу нарахування процентів, є необґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій з урахуванням доповнень, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, що вона не є фахівцем у галузі права або економіки, на момент підписання спірного договору не мала можливості впевнено прочитати та зрозуміти текст договору, не звернув уваги на відсутність доказів її попереднього інформування банком про умови кредитного договору та не надав оцінки балансу прав і обов`язків сторін у кредитному договорі, внаслідок безпідставно не визнав договір недійсним в цілому.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, тому в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними пунктів 1, 2, 3, 4, 6 § 7 кредитного договору № 910.16096 від 03 липня 2012 року оскаржувана постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 червня 2020 року справа № 369/9293/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 27 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ДІАС Україна" укладено договір № 27/DТ/0612-01, за умовами якого товариство зобов`язалося поставити та передати у власність позивача новий автомобіль, а остання, у свою чергу, зобов`язалася прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
03 липня 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.16096, за умовами якого банк надав позивачу кредит у сумі 180 091,10 грн на строк 72 місяців для фінансування купівлі позивачем транспортного засобу в сумі 175 670,00 грн, фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в розмірі 5 271,10 грн.
Кредитні кошти були перераховані банком на поточні рахунки ТОВ "ДІАС Україна" та ЗАТ "Страхова компанія "Уніка Життя".
Згідно з пунктом 1 § 2 договору, за користування кредитом протягом перших 24-ох місяців позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою в розмірі 15,99% річних, а, починаючи з 25-го місяця користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 0,23% (маржу банку).
Положеннями пункту 1 § 4 договору визначено, що позичальник зобов`язаний отримати кредит і погашати заборгованість за даним договором у вигляді ануїтетних платежів (рівні платежі з рівними інтервалами між останніми платежами протягом певної кількості періодів) відповідно до графіку щомісячних платежів.
Згідно з графіком щомісячних платежів (додаток № 1), платежі з повернення кредиту та сплати процентів позичальником здійснюються на окремі рахунки банку у складі ануїтетних платежів з 03 серпня 2012 року по 03 липня 2018 року в розмірі 3 923,95 грн, щомісяця, а в останню дату - в розмірі 3 984,61 грн.
Відповідно до пункту 2 § 10 кредитного договору, банк повідомив позичальника в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену частиною другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", зазначена інформація йому відома та зрозуміла, з вказаним Законом він ознайомлений; він ознайомився з Тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу договору з усіма додатками до нього йому вручено банком при підписанні договору; умови договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам.