Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 642/4074/20
провадження № 61-19920св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Міурія",
третя особа - Харківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Міурія" (далі - ТОВ "ВК фірма "Міурія"), третя особа - Харківська міська рада, який у подальшому уточнив та просив зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 за власний рахунок.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є співвласником нежитлової будівлі літ. "К-1", загальною площею 104,0 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою, на якій відповідачем здійснюється самочинна забудова за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 . Будівельні роботи здійснюються за відсутності проєктної документації розробленої і погодженої згідно з нормами чинного законодавства, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, є не сформованою, а також не перебуває ані у власності, ані в користуванні відповідача, що є грубим порушенням закону, а тому, зважаючи на незаконний та самочинний характер, таке будівництво підлягає знесенню.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ "ВК фірма "Міурія" знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 за власний рахунок. Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що самочинне будівництво, яке здійснюється відповідачем з порушеннями законодавства, не може вважатися таким, що враховує законні інтереси та вимоги позивача як співвласника нежитлової будівлі літ. "К-1", загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, судом взято до уваги, що третя особа Харківська міська рада підтримала позов в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ВК фірма "Міурія" задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ "ВК фірма "Міурія", третя особа -Харківська міська Рада, про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що прибудовою порушено саме його права, що це заважає користуватися або володіти належним йому майном. Крім того, суд зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 07 грудня 2021 року через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано положення частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 та від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Також заявник у касаційній скарзі зазначає про те, що правове значення у подібних справах має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб.
ТОВ "ВК фірма "Міурія" здійснило незаконне будівництво об`єкта біля трансформаторної підстанції, яка забезпечує функціонування систем електропостачання до належної позивачу на праві власності квартири, що створює загрозу аварійної ситуації.
Отже відповідач, здійснивши самочинне будівництво, грубо порушив містобудівне та земельне законодавство, а також права та інтереси заявника.
Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 5 Закону України "Про основи містобудування", зокрема вважає, що є підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Свою позицію обґрунтовує тим, що висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові, відповідно до якого правом звернення до суду за захистом правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси не враховує положення статті 5 Закону України "Про основи містобудування", зокрема про те, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. Відтак, позивач є особою, права та інтереси якого у даних правовідносинах порушуються.
Станом на момент розгляду справи відзивів від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів, що підтверджують дату отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення. Надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року з підстав визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Ленінського районного суду м. Харкова матеріали вищезазначеної цивільної справи № 642/4074/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У лютому 2022 року матеріали справи № 642/4074/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками нежитлової будівлі літ. "К-1", загальною площею 104,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на зазначену нежитлову будівлю набуто на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 6790).
12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради для встановлення обставин демонтажу тимчасових споруд, які належали позивачу, а також обставин та правових підстав здійснення будівельних робіт на земельній ділянці.
Також, 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури № 1 та Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області. У зверненні до органів поліції та прокуратури позивач зазначив про факт самочинного будівництва.
20 серпня 2020 року позивач разом із дружиною направили претензію до відповідача з проханням зупинити будівельні роботи та знести самовільно збудовані об`єкти у найкоротший строк. У цей же день подано звернення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з проханням вжити всіх передбачених законодавством заходів реагування для усунення викладених у зверненні порушень.
Відповідно до інформаційної довідки від 18 серпня 2020 року № 220686940, ТОВ "ВК фірма "Міурія" належить праві власності нежитлові приміщення № 1-14 в підвальній частині нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 375,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна 11369694. Право власності набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 03 лютого 2006 року № 3486-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А., зареєстрованому в реєстрі за № 846 та акту прийому-передачі від 11 квітня 2006 року № 3486-В-С.