Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 202/29832/13-ц
провадження № 61-129св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2
на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом
до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідно
до кредитного договору від 15 травня 2008 року № 1/08093ОД ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 51 300,00 дол. США зі сплатою відсотків
у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 травня 2013 року. Вказаний договір був забезпечений шляхом укладання з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ПАТ "Акцент-Банк" договорів поруки у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами
за пред`явленим до стягнення боргом.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору заборгованість за ним станом на 24 травня 2013 року становила
50 253,86 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом -
25 423,02 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитом -
19 103,50 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 3 304,51 дол. США; штраф (фіксована частина) - 31,28 дол. США; штраф (процентна складова) - 2 391,55 дол. США, яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало доказів на підтвердження видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення дій з примусового стягнення боргу, тому немає підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в частині вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості - скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь
ПАТ КБ "ПриватБанк" у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2008 року № 1/08093ОД у розмірі 44 557,80 дол. США,
з яких: 25 432,02 дол. США - заборгованість за кредитом, 19 103,50 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом та 31,28 дол. США - штраф (фіксована частина).
У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позову, стягнувши заборгованість за винятком штрафу та пені, оскільки вони є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому
їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що розрахунок, наявний в матеріалах справи, не відповідає вимогам первинного документа, тому не може вважатись належним і допустимим доказом існування заборгованості. ОСОБА_1 вважає, що грошовими коштами від продажу заставного автомобіля повністю погашено заборгованість. Також указує, що порука припинена на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України (після спливу шестимісячного строку), оскільки останнє погашення заборгованості за кредитом було 11 жовтня 2011 року, а з позовом банк звернувся лише 31 липня 2013 року.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та на не врахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2022 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначало, що твердження скаржників є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/29832/13-ц, витребувано її з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до кредитного договору від 15 травня 2008 року № 1/08093ОД ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 51 300,00 дол. США зі сплатою відсотків 18 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 14 травня 2013 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" уклало ряд договорів поруки - 15 травня
2008 року з ОСОБА_2, 26 травня 2009 року з ОСОБА_3
та 20 жовтня 2010 року з ПАТ "Акцент-Банк", за умовами яких ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ПАТ "Акцент-Банк" у разі невиконання боржником обов`язків
за кредитним договором відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного кредитного договору заборгованість станом на 24 травня 2013 року становила
50 253,86 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом -
25 423,02 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 19 103,50 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 3 304,51 дол. США; штраф (фіксована частина) - 31,28 дол. США; штраф (процентна складова) - 2 391,55 дол. США.
Відповідно до кредитного договору від 15 серпня 2008 року
№ 1/08093ОД ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
51 300,00 дол. США для придбання автомобіля, який за договором застави
від 15 травня 2008 року № 093О/1 передав у заставу банку.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором останнє погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відбулося 11 жовтня 2011 року, і сума заборгованості на цю дату становила
30 413, 76 дол. США.
Згідно з копією акта прийому-передачі, заставний автомобіль марки DAF, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 передано ОСОБА_1 банку для реалізації та реалізовано за суму 79 781,97 грн,
що еквівалентно 9 981,46 дол. США, з яких 4 479,21 дол. США розподілено
на погашення пені, а 4 990,74 дол. США - на погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором
не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду
та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Установивши, що боржник неналежним чином виконував зобов`язання з оплати щомісячних платежів (повернення тіла кредиту та сплати процентів
за користування кредитом), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів касаційного суду частково погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк