Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 564/3286/19
провадження № 61-13330св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець Алла Григорівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А. Г., про скасування державної реєстрації права власності на будинок, визнання договорів дарування недійсними, визнання права власності.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 30 квітня 1967 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які є її батьками, було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 30 квітня 1967 року Корецьким райбюро ЗАГС.
Під час перебування у шлюбі, а саме - у 1981 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 збудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, де були зареєстровані і проживали.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
За життя ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно якого все належне йому майно він заповів в рівних долях своїм донькам: ОСОБА_1, ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_4 позивачка у встановлений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України строк звернулася в Костопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_5 подала до вказаної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки.
Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 також подала і відповідачка ОСОБА_2, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька. Проте, їй у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.
В подальшому позивачці стало відомо, що право власності на весь вказаний будинок 18 серпня 2016 року було зареєстроване на відповідачку ОСОБА_2 . Раніше вказаний будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований не був.
25 травня 2018 року на підставі нотаріально посвідчених договорів ОСОБА_2 подарувала спірний житловий будинок і приватизовану нею земельну ділянку, на якій знаходиться цей будинок, відповідачу ОСОБА_3
ОСОБА_1 вважає, що своїми діями відповідачі допустили порушення її спадкових прав щодо частки будинку по АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18 серпня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір дарування будинку по АДРЕСА_1 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на будинок по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 7/16 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/16 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів належності спадкодавцю ОСОБА_4 житлового будинку або його частини позивачкою суду не надано.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності на 7/16 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1006731156234, номер запису про право власності 16027624 від 18 серпня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір дарування 7/16 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 ( Дарувальник ) та ОСОБА_3 (Обдарований), посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А. Г., зареєстрований у реєстрі за номером 988.
Скасовано державну реєстрацію права власності на 7/16 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1006731156234, номер запису про право власності 26364321 від 25 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/16 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсним договір дарування 7/16 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 25.05.2018 року, укладений між ОСОБА_2 ( Дарувальник ) та ОСОБА_3 (Обдарований), площею 0,0884 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5623410100:02:006:0527), посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А. Г., зареєстрований у реєстрі за номером 989.
Скасовано державну реєстрацію права власності 7/16 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0884 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5623410100:02:006:0527 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1125938256234, номер запису про право власності 26364387 від 25.05.2018 р. на ім`я ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/16 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0884 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5623410100:02:006:0527.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, установивши, що спірний житловий будинок було побудовано ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які перебували у зареєстрованому шлюбі,відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці, на момент смерті ОСОБА_4 цей будинок був повністю збудований і прийнятий в експлуатацію.
Апеляційний суд зазначив, що вказаний житловий будинок був об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому наявні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на відповідну частку цього будинку у порядку спадкування за заповітом.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи наявність чотирьох спадкоємців першої черги (дружини - ОСОБА_2, трьох дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 ), відповідачка ОСОБА_2, як спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, із спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4, і прийняв спадщину, має право на 1/ 16 частку спірного будинку. Крім цього, їй на праві власності належить Ѕ частка вказаного будинку, який перебував у спільній сумісній власності подружжя. Всього ОСОБА_2 належить 9/16 частин будинку (1/16 + 8/16 (1/2)).
Зазначене, на думку апеляційного суду, дає підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо незаконності державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за однією особою - ОСОБА_2 .
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на момент вчинення спірних договорів дарування відповідачка ОСОБА_2 не мала законно набутого права власності на цілі об`єкти нерухомого майна (житловий будинок, земельна ділянка), суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що у неї було відсутнє право ці об`єкти відчужувати.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
05 серпня 2021 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
23 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому позивачка просить суд у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
08 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які є батьками позивачки, з 30 квітня 1967 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 30 квітня 1967 року Корецьким райбюро ЗАГС.
Рішенням виконавчого комітету Костопілької міської ради від 28 жовтня 1973 року № 328 ОСОБА_2 відведено у безстрокове користування земельну ділянку, площею 600 м. кв., по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
Відповідно до технічних паспортів, виготовлених Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" у 1981 та 2015 роках, спірний житловий будинок побудовано на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у 1981 році.
15 вересня 2010 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В. В., згідно якого все належне йому майно, що буде належати йому на день смерті, з чого воно б не складалося, і де б воно не знаходилося, і взагалі все те, на що він матиме право, заповів в рівних долях своїм донькам: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу строк звернулася до Костопільської районної державної нотаріальної контори Рівненської області з заявою про прийняття спадщини.
ОСОБА_5 на підставі частини першої статті 1274 Цивільного кодексу України подала до вказаної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 на користь іншого спадкоємця - ОСОБА_1 .
Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори також подала відповідачка ОСОБА_2, 1946 року народження, яка у відповідності до статті 1241 Цивільного кодексу України має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 .
03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Костопільської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Матросовою А. М. у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на будинковолодіння.
18 серпня 2016 року державним реєстратором Одейчук Л. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1006731156234. Підставою виникнення права власності на вказаний будинок зазначено: рішення Костопільської міської ради № 807 від 29 грудня 1999 року; технічний паспорт, виданий 04 грудня 2015 року Регіональним бюро технічної інвентаризації.
17 листопада 2016 року Костопільською міською радою Ровенської області прийнято рішення № 316, яким, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно з комунальної власності у власність громадянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови земельну ділянку, площею 0,0884 га, кадастровий номер 5623410100:02:006:0527,яка розміщена по АДРЕСА_1 .
15 грудня 2016 року державним реєстратором Одейчук Л. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0884 га, кадастровий номер 5623410100:02:006:0527, яка розміщена по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1125938256234. Підставою виникнення права власності на вказану земельну ділянку зазначено: рішення Костопільської міської ради № 316 від 17 листопада 2016 року.
25 травня 2018 року ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відчужила на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування відповідачу ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.