Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 545/1161/20
провадження № 61-9426св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року в складі судді Гальченко О. О. і постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О. та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача як спадкоємця ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 539 548 грн.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що 28 вересня 2010 року уклав з ОСОБА_3 усний договір позики грошових коштів, за умовами якої позикодавець передав, а позичальниця отримала в борг грошові кошти в сумі 20 000 доларів США.
Цього ж дня, 28 вересня 2010 року, для підтвердження договірних домовленостей позичальниця на випадок смерті склала заповіт, яким належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,74 га, що знаходиться на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, заповіла на його ім`я. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Т. В. за реєстровим № 2823.
Одночасно ОСОБА_3 видала на його ім`я нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила бути її представником з питань, пов`язаних з користуванням і володінням вищевказаною земельною ділянкою.
10 жовтня 2019 року він направив засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_3 лист з вимогою повернення отриманих у борг коштів, який повернувся на його адресу із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
В подальшому ним було встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіт на його імʼя скасовано, а спадкоємцем її майна є ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, яка є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року (розпискою) у сумі, еквівалентній на день подання позову 20 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 539 548 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Відповідач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 та до складу спадщини яку вона прийняла, входять не лише права, а й обов`язки, які належали спадкодавцю за життя. Зобовʼязання за договором позики не є такими, що нерозривно повʼязані з особою боржника.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року змінено, зменшено суму основного боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року у сумі, еквівалентній на день подання позову, з 20 000 доларів США до 6 143, 70 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ з 539 548 грн до 165 740, 97 грн. Змінено розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що загальна вартість майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину після померлої ОСОБА_3, становить 165 740, 97 грн, тому відповідно до статті 1282 ЦК України вона як єдина спадкоємиця зобов`язана задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вартість одержаної у спадщину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 4, 7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, не враховується при визначенні суми боргу, що підлягає стягненню на користь позивача, оскільки він не надав докази на підтвердження вартості цієї земельної ділянки на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 та від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що апеляційний суд при визначенні вартості успадкованого відповідачем майна після смерті ОСОБА_3 не врахував вартість земельної ділянки за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада (за межами населеного пункту) площею 4, 7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, належної ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Вартість іншого успадкованого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 нерухомого майна була визначена без врахування курсової різниці, як на момент подання позову, так і на момент отримання його у спадок.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15, від 24 лютого 2016 року в справі № 6-50цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2018 року у справі № 205/6410/16ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18, від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18, від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18), від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 352/1068/15-ц, від 30 серпня 2019 року у справі № 592/9827/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 562/2627/18, від 04 лютого 2021 року у справі №587/381/15-ц (провадження № 61-3826св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що розписка, відповідно до якої ОСОБА_3 отримала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти, не містить ідентифікуючих даних позичальника. Підпис в заповіті від 28 вересня 2010 року, довіреності від 28 вересня 2010 року не відповідає підпису у розписці.
За своєю природою розписка не є договором позики, оскільки була видана з метою приховування договору купівлі-продажу земельної ділянки (паю).
ОСОБА_1 повинен був пред`явити свої вимоги до неї як спадкоємця ОСОБА_3 протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, оскільки він був обізнаний про її смерть ще у 2013 році.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області.
14 липня 2021 року справа № 545/1161/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просила залишити її без задоволення.
ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просила залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до розписки від 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 20 000 доларів США.