Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 570/4882/19
провадження № 61-14519св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2021 року в складі судді Гнатущенко Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк"(далі - АТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просило визнати предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 233МЖК-1 від 09 червня 2008 року такі реконструйовані об`єкти нерухомого майна:
земельну ділянку загальною площею 0, 0772 га (кадастровий номер: 564689500:07:036:0081), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28774456246, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території села Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, яка згідно з договором купівлі-продажу від 10 травня 2019 року належить ОСОБА_3 ;
земельну ділянку площею 0, 0793 га (кадастровий номер: 564689500:07:036:0082), цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території села Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, яка згідно з договором купівлі-продажу від 10 травня 2019 року належить ОСОБА_2 ;
квартиру АДРЕСА_1 (складові частки об`єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення, підвал № 1 і №А 1), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15231156246, в будинку АДРЕСА_2, загальною площею 122, 5 кв. м, житловою площею 58, 6 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер: 564689500:07:036:0082, яка згідно з договором купівлі-продажу від 10 травня 2019 року належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
квартиру АДРЕСА_3 АДРЕСА_2, що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер: 564689500:07:036:0081, яка згідно з договором купівлі-продажу від 10 травня 2019 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Також банк просив звернути стягнення на вищезазначені предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 170 723, 57 грн, третейського збору в сумі 12 107,24 грн, а також 229, 40 грн судового збору шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позову зазначало, що 09 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 233МЖК. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня було укладено договір іпотеки № 233МЖК-1, за умовами якого зобов`язання з повернення отриманих кредитних коштів забезпечено іпотекою земельної ділянки площею 0, 1565 га, кадастровий номер 5624689500070360017, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в селі Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, а також житлового будинку АДРЕСА_2 . Згодом житловий будинок, який був предметом іпотеки, реконструйовано, адресу змінено на АДРЕСА_2, а сам будинок без погодження з банком як іпотекодержателем поділено на два окремих об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_4 . На момент звернення до суду з позовом трикімнатна квартира АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2019 року належить на праві власності ОСОБА_2 . За цією ж адресою зареєстровано і квартиру АДРЕСА_4 як незавершене будівництво, яка на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2019 року належить на праві власності ОСОБА_3 .
Таким чином, провівши незаконну реконструкцію приміщень з подальшим поділом предмета іпотеки та оформленням окремих об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 порушила умови договору іпотеки та вимоги закону.
З урахуванням наведеного, АТ "Альфа-Банк" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, позов АТ "Альфа-Банк" задоволено.
Визнано предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 233МЖК-1 від 09 червня 2008 року наступні об`єкти нерухомого майна:
земельну ділянку загальною площею 0,0772 га (кадастровий номер №564689500:07:036:0081, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 28774456246, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території села Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, яка згідно договору купівлі-продажу від 10 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л. В., належить ОСОБА_3 ;
земельну ділянку загальною площею 0,0793 га (кадастровий номер №564689500:07:036:0082, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 25823556246, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території села Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, яка згідно договору купівлі-продажу від 10 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л. В., належить ОСОБА_2 ;
трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (складові частини об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення, підвал № А та № А1), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 15231156246, в будинку АДРЕСА_2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер №564689500:07:036:0082, та згідно договору купівлі-продажу № 213 від 10 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л.В., належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
дворівневу шестикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_3 АДРЕСА_2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер №564689500:07:036:0081, та згідно договору купівлі-продажу № 215 від 10 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л. В., належить ОСОБА_3 .
Звернуто стягнення на вищевказані предмети іпотеки на користь АТ "Альфа-Банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 170 723, 57 грн, третейського збору в сумі 12 107,24 грн, а також 229,40 грн судового збору шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. У разі вибуття заставного майна із власності іпотекодавця законодавством передбачено механізм захисту іпотекодержателя шляхом переведення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У цьому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань іпотекодержатель в силу положень частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент пред`явлення таких вимог.
Факт збільшення площі об`єкта нерухомості в результаті самочинної реконструкції не свідчить про те, що цей об`єкт є новоствореним, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною нерухомого майна, на яку поширюється іпотека. При цьому новоствореним об`єктом може вважатися лише той, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто неможливо визнати новоствореним нерухомим майном вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 487/1398/15, від 10 жовтня 2019 року в справі № 357/9126/17-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 19 лютого 2020 року в справі № 757/21623/15-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 905/2947/17, від 16 жовтня 2020 року в справі № 922/1995/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що банк, звернувшись до суду з новою редакцією позовної заяви, одночасно змінив предмет і підстави позову, що не передбачено ЦПК України.
Апеляційний суд не надав відповіді на усі доводи відповідача при перегляді рішення суду першої інстанції, а вибірково зупинився лише на деяких з них, чим порушив вимоги частини п`ятої статті 263 ЦПК України.
Оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі недопустимих доказів, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що земельна ділянка, передана в іпотеку ОСОБА_1, була розділена на дві окремі ділянки без відома іпотекодержателя.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є добросовісними набувачами спірного майна, оскільки дії приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л. В. щодо державної реєстрації права власності за ними на вказане майно не були оскаржені позивачем.
Суди безпідставно відмовили у застосуванні позовної давності до спірних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рівненського районного суду Рівненської області.
02 листопада 2011 року справа № 570/4882/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року зупинено виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.