Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 569/4170/21
провадження № 61-8037св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2022 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 липня 2022 рокуу складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім?єю без офіційної реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом та мали взаємні права та обов?язки, разом відпочивали в Україні та в Іспанії, утримували один одного у разі хвороби, спільно витрачали кошти: придбали квартиру, інші речі, необхідні в побуті.
Позивачка вказувала, що вони спочатку проживали за адресою:
АДРЕСА_1, разом з її батьками, а з початку 2012 року за адресою: АДРЕСА_2, у квартирі яку вони придбали за спільні кошти.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Похованням ОСОБА_3 займалась позивачка самостійно за власні кошти.
ОСОБА_1 просила:
- встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з березня 1990 року;
- квартиру та інше майно, яке було придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час їхнього спільного проживання однією сім?єю за адресою:
АДРЕСА_2, визнати спільною сумісною власністю;
- Ѕ частину спільної сумісної власності виключити із спадкового майна;
- визнати за ОСОБА_1, як за другим з цивільного подружжя, право власності на Ѕ частину майна;
- змінити черговість одержання права на спадкування на майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 липня
2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,00 грн сплаченого судового збору.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім?єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. КпШС України, не передбачав можливості встановлення факту спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу до 01 січня 2003 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно як на частку у спільній сумісній власності, суди зробили висновок про те, що спірне майно придбано 24 лютого 1998 року під час дії КпШС України, який не містив норм щодо можливості визнання майна спільним сумісним при відсутності шлюбу, квартира придбана за власні кошти ОСОБА_3, доказів того, що спірна квартира придбана внаслідок спільної праці позивачкою не надано, тобто спірна квартира не є об?єктом права спільної сумісної власності і її Ѕ частина не може бути власністю позивачки.
Щодо відмови у задоволенні вимог про визнання спільною сумісною власністю іншого майна, то суди дійшли висновку про те, що воно позивачем не конкретизоване, не визначене індивідуальними і родовими ознаками та не зазначено дату і вартість його придбання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зміну черговості, суди зробили висновок про те, що ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів про наявність сукупності обставин, з якими закон пов`язує право зміни черговості на спадкування, а саме здійснення опіки над спадкодавцем, матеріальне забезпечення його та надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, тривалий час здійснення цих дій, а також безпорадний стан спадкодавця.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 серпня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановив факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, але всупереч вимогам чинного законодавства та зазначеним позовним вимогам не визнав майно спадкодавця та ОСОБА_1 спільною сумісною власністю подружжя. Заявник вказує, що апеляцінйим судом помилково зроблено висновок щодо необхідності конкретизації іншого спірного майна позивачем та визначення індивідуальних і родових ознак, дати і вартість його придбання для встановлення розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Заявник також зазначає проте, що стороною відповідача не надано жодного доказу про те, що спірна квартира була придбана лише за власні кошти спадкодавця. Щодо зміни черговості, ОСОБА_1 вказує, що її опіка виражалась у простій постійній допомозі (прибирання квартири, готування їжі, прання речей, організації спільного відпочинку і т. д.). Вказувала, що вона фактично матеріально забезпечувала сім?ю, сплачувала комунальні послуги, купувала особисті речі та одяг чоловіку, купувала продукти харчування та ліки. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що її чоловік не був у безпорадному стані тривалий час, він перебував у такому стані лише три дні до смерті після його побиття.
Доводи інших учасників справи
23 вересня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 12 липня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.
15 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2022 року та постановою Рівненського апеляційного суду від 12 липня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності.
Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2022 року та постановою Рівненського апеляційного суду від 12 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відтак згідно правил частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст фактичних обставин справи
24 лютого 1998 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 - купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею
30,0 кв.м, житловою - 16,9 кв.м, про що тоді ж між ними укладено відповідний договір, який посвідчений державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 2-588.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
10 березня 2020 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Діановій О. Л. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Згідно довідки № 13839 від 10 березня 2020 року, виданої Центром надання адміністративних послуг у м. Рівне, ОСОБА_3 був зареєстрований у АДРЕСА_2, з 01 квітня 1998 року по 10 березня 2020 року, як підставу для зняття з реєстрації наведено його смерть.
За змістом декларації № 0001-Е02Т-7700 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресою фактичного проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2, а довіреною особою для повідомлення в разі настання екстреного випадку з пацієнтом зазначено
ОСОБА_3
ОСОБА_3 з 15 червня 2016 року перебував на пенсії за віком.
З показань свідків судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 певний час проживали разом, вели спільне господарство і побут, мали спільний бюджет, разом відпочивали і відвідували гостей.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від
17 лютого 2022 рок, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 липня 2022 року, у цій справі, встановлено факт проживання
ОСОБА_1 однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з
01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судові рішення у названій частині сторонами не оскаржувалися та набрали законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак доведеним та встановленим є факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по
ІНФОРМАЦІЯ_1
Надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинам у межах аргументів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на майно та виключення такого майна із спадкової маси
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.