Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 947/28028/19
провадження № 61-1808св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Одеська міська рада,
треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень
У листопаді 2019 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання в порядку спадкування та просила суд визнати за нею право власності на 1/18 частину будівельних матеріалів і обладнання, які були використані у процесі будівництва незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 112, 2 кв.м, на земельній ділянці 600 кв.м, у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_6 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року залучено до участі в якості співвідповідача Одеську міську раду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа перебуває на стадії судового розгляду по суті, а у відповідності до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України заява про залишення позову без розгляду може бути подано позивачем до початку розгляду справи по суті.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_5 21 травня 2021 року подала на них апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року скасувати, позов ОСОБА_5 залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення судових витрат.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України повернуто апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала, на яку подана апеляційна скарга, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на неї повинні бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року скасовано, позов ОСОБА_5 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну допомогу в розмірі 10 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, не звернув увагу на те, що позивачка, яка була повідомлена про розгляд справи, повторно не з`явилася в судове засідання місцевого суду без поважних причин, заяв про розгляд справи у його відсутність суду не надавала, тому суд першої інстанції мав на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України залишити позов без розгляду.
Також апеляційний суд зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 у зв`язку з пред`явленням до неї позову скористалася послугами адвоката, який приймав участь у судових засіданнях, подавав письмові заперечення, тому у зв`язку із залишенням позову без розгляду ОСОБА_3 набула право вимоги компенсації здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25 січня 2022 року ОСОБА_5 звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов залишити без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, а також відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 03 березня 2004 року у ОСОБА_5 (на той час ОСОБА_7 ) та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (на той час ОСОБА_7 ) одружилася з ОСОБА_6
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_6 - ОСОБА_8
26 лютого 2007 року позивачка змінила прізвище з " ОСОБА_9" на прізвище " ОСОБА_10", про що свідчить свідоцтво про шлюб, що виданий Першим ВРАЦС Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, за реєстровим № 52.
Згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно, співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є вона та син - ОСОБА_4, які є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8, яким належало 1/18, 13/48, 13/96, 1/18 частин зазначеного домоволодіння.
Будинок за літ. "И,И-1", загальною площею 112,2 кв.м, житловою площею - 67,2 кв.м, на земельній ділянці по АДРЕСА_1, є об`єктом незавершеного будівництва.
ОСОБА_5 вважає, що її колишній чоловік ОСОБА_6, який помер, приймав участь у будівництві, а тому вона має право успадкувати суб`єктивне право померлого на будівельні матеріали.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.