Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 206/1712/19
провадження № 61-7233св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Труфановою Оленою Сергіївною, на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року в складі судді: Румянцева О. П., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 рокув складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.
Позов мотивований тим, що відповідно до кредитного договору №КГ-252Д від 28 січня 2008 року банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ "Граніти Дніпра" кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом 540 000 дол. США, з метою поповнення обігових коштів, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Граніти Дніпра" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Граніти Дніпра" з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором строки. Строк повернення кредиту був встановлений до 28 липня 2008 року, а згідно з додатковою угодою №1 від 28 липня 2008 року продовжений до 28 січня 2009 року.
АТ КБ "ПриватБанк" виконав свої зобов`язання за кредитним договором і надав ТОВ "Граніти Дніпра" кредит: 01 лютого 2008 року у сумі 200 000 дол. США та 05 лютого 2008 року у сумі 340 000 дол. США. Однак ТОВ "Граніти Дніпра" взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 15 липня 2013 року з ТОВ "Граніти Дніпра" на користь АТ КБ "ПриватБанк" було стягнуто заборгованість за період з 01 лютого 2008 року по 19 червня 2013 року та відповідно відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12 травня 2015 року порушено провадження у справі №911/1774/15 про банкрутство ТОВ "Граніти Дніпра" й визнано вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 540 000 дол. США, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ станом на 22 квітня 2015 року становить 12 029 136,66 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2016 року визнано додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Граніти Дніпра" на суму 29 419 181,53 грн, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Граніти Дніпра" в сумі 61 6711 409,24 грн до якого включено вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 61 671 409,24 грн. Постановою Господарського суду Київської області від 21 вересня 2016 року по справі №911/1774/15 ТОВ "Граніти Дніпра" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває до цього часу. Вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Граніти Дніпра" протягом справи про банкрутство задоволені не були в жодному розмірі.
Для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Граніти Дніпра" за кредитним договором №КГ- 252Д від 28 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №ДІ-252 від 30.01.2008 року, предметом якого була земельна ділянка площею 0,1399 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, що розташована за адресою по АДРЕСА_1 . Банком реалізовано право на звернення стягнення за договором іпотеки №ДІ-252 від 30 січня 2008 року й на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року укладено з покупцем ТОВ "Естейт Селлінг" договір купівлі-продажу від 12 литопада 2016 року.
Крім того, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року, предметом якого є будівельні матеріали. Станом на момент укладення договору застави в обороті № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року на земельній ділянці вже був відсутній житловий будинок, а було наявне самочинне незавершене будівництво, загальною площею 477,7 кв. м та житловою площею 175,4 кв. м, яке було введено в експлуатацію лише Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 18211050448 від 04 жовтня 2011 року. Отже предметом договору застави № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року є сам товар в обороті, оскільки 28 січня 2008 року у ОСОБА_2 було відсутнє право власності на житловий будинок.
На сьогодні житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2012 року.
Оскільки заборгованість ТОВ "Граніти Дніпра" перед АТ КБ "Приватбанк" є значною 61671409,24 АТ КБ "Приватбанк" вважав за необхідне звернути стягнення на предмет іпотеки в погашення лише заборгованості за кредитом 12 029 136,66 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" просило:
в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Граніти Дніпра" перед АТ КБ "Приватбанк" з повернення кредиту за кредитним договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року в розмірі 12 029 136,66 грн звернути стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 загальною площею 477, 7 кв.м, житловою площею 175, 4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з -житловий будинок, А-2, вольєр, Е, вбиральня, 3, споруди, 1-13, І, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012 у справі №436/4852/12, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, дублікат, серія та номер: ДП18211050448, виданий 04 жовтня 2011 року, видавник: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, що визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року в задоволенні позову банку відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до кредитного договору №КГ-252 Д від 28 січня 2008 року банк зобов`язався надати ТОВ "Граніти Дніпра" кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 540 000 дол. США в обмін на зобов`язання ТОВ "Граніти Дніпра" з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені договором умови та строки (а. с. 13-17). Згідно платіжного доручення №1 від 01 лютого 2008 року було видано кредит у сумі 200 000 дол. США, відповідно платіжного доручення № 2 від 05 лютого 2008 року - видано кредит на суму 340 000 дол. США. 30 січня 2008 року між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Граніти Дніпра" було укладено договір іпотеки №ДІ-252 предметом якого була земельна ділянка площею 0,1399 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 36-42). Відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року вимоги АТ КБ "Приватбанк було задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме, земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 51-55). АТ КБ "Приватбанк" було реалізовано право на звернення стягнення та укладено з покупцем ТОВ "Естейт Селлінг" договір купівлі-продажу від 12 листопада 2016 року, відповідно до якого останнє на сьогодні є власником земельної ділянки (а. с. 56-57).
Суд першої інстанції вказав, що 28 січня 2008 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір застави товару в обороті № ДЗ-252, предметом якого згідно з пункту 6 договору був товар в обороті: будівельні матеріали, що знаходиться у володінні заставодавця за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 48-50). На земельній ділянці по АДРЕСА_1 було збудовано житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м, який було введено в експлуатацію Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ДП18211050448 від 04 жовтня 2011 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 березня 2019 року та від 17 січня 2018 року (а. с. 58-65). Відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2012 року житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м розташований за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 61)
Суд першої інстанції зазначив, що позивач посилається на ті обставини, що будинок площею 477,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за договором іпотеки №ДІ -252 від 30 січня 2008 року та за договором застави товару в обороті № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року. Позивач посилається на пункт 6 договору застави №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року товару в обороті, відповідно до якого зазначено предмет застави, а саме, будівельні матеріали, однак як вбачається з вищезазначеного договору будь-яка індивідуалізація та ідентифікація будівельних матеріалів відсутня, що не дає суду можливості надати належну юридичну оцінку зазначеним позивачем обставинам. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до рішення суду від 12 липня 2012 року будинок по АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1, будь-яких належних доказів щодо будівництва зазначеного будинку з матеріалів що перебували в заставі відповідно до договору, представником позивача в судовому засіданні надано не було. Аналізуючи докази та матеріали справи у їх сукупності, суд зробив висновок, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається у своїй позовній заяві, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на їх підтвердження, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку у повному обсязі.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення відмовлено. Як вбачається з матеріалів цивільної справи відповідач ОСОБА_1 неодноразово повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи. Будь яких доказів на підтвердження поважності причин свого неприбуття в судові засідання, а також доказів поважності причин неподання відзиву на позовну заяву, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було, у зв`язку з чим по даній справі 22 січня 2020 року було ухвалено заочне рішення. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, що мають істотне значення для вирішення справи. Фактично всі доводи відповідача ОСОБА_1 та в заяві є мотивами незгоди з ухваленим судовим рішенням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу банку залишено без задоволення, а заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в цій справі банк просить звернути стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Граніти Дніпра" перед АТ КБ "ПриватБанк" з повернення кредиту за кредитним договором №КГ-252Д від 28 січня 2008 року, на підставі договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року. Однак, згідно змісту вказаного договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року, предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу товару в обороті в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Гарант Метиз Інвест" (позичальник). Тобто, позичальником за умовами договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року є ТОВ "Гарант Метиз Інвест". При цьому, позивач обґрунтовує позовні вимоги наявністю непогашеної заборгованості перед ним за умовами кредитного договору №КГ-252Д від 28 січня 2008 року, за яким позичальником є інша особа - ТОВ "Граніти Дніпра". Згідно копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу б/н від 01 липня 1998 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній купив жилий цегляний будинок, житловою площею 77,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 44, т.1). Тому приймаючи до уваги зміст позовних вимог; встановивши, що за умовами договору застави товару в обороті № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року ОСОБА_2 передані в заставу будівельні матеріалами в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Гарант Метиз Інвест", колегія зробила висновок про відсутність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Граніти Дніпра" перед АТ КБ "ПриватБанк".
Апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 повністю чи частково збудований з будівельних матеріалів, які є предметом договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28.01.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 . Клопотань про призначення відповідної судової експертизи судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Посилання на положення Закону України "Про іпотеку" безпідставні, адже предметом розгляду справи є майно (будівельні матеріали), передане за договором застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року, укладеного в простій письмовій формі між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 (а. с. 48-50).
Аргументи учасників справи
29 липня 2022 року АТ КБ "Приватбанк" засобами електронного поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Труфановою О. С., на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про іпотеку" в чинній редакції, що згідно з пунктів 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" поширюється й на спірні правовідносини, у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавню на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Суди не врахували висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 у справі № 537/522/15-ц (провадження № 61-22692св19) та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 у справі №520/1185/16-ц.
Вказує, що також суди не застосували до спірних правовідносин частину шосту статті 6 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки К°ДІ-252 від 30 січня 2008 року), згідно якої об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва. Як підтверджується матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Граніти Дніпра" за Кредитним договором №КГ-252Д від 28 січня 2008 року між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, було укладено Договір іпотеки №ДІ-252 від 30 січня 2008 року, предметом якого була земельна ділянка, площею 0,1399 га, в межах згідно з планом, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (площею 0,1000 га) та ведення особистого підсобного господарства (площею 0, 0399 га), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю III-ДП №049960, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1000 га 1210100000:09:004:0010, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0399 га -1210100000:09:004:0011. При чому згідно з пунктом 7 Договору іпотеки №ДІ-252 майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Відповідно до пункту 8 договору іпотеки №ДІ-252 майно з усіма його приналежностями складають предмет іпотеки за цим Договором. Згідно з пункту 9 Договору іпотеки №Д1-252 іпотека за цим Договором поширюється і на частину предмету іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
Зазначає, що як підтверджується наявними по справі доказами та було встановлено рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2010 року по справі №2-460/10 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно: станом на дату укладення Договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року на земельній ділянці, що є предметом цього договору іпотеки, вже було наявне незавершене (самочинне) будівництво -житловий будинок, загальною площею 477, 7 кв.м, житловою площею 175, 4 кв. м, й згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № ДП18211050448 від 04 жовтня 2011 початок будівництва цього будинку - 1998 рік, закінчення будівництва - 2000 рік, введення в експлуатацію - 04 жовтня 2011 року.
Вказує, що рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська у рішенні від 12 липня 2012 року в справі № 436/4852/12, яке є підставою права власності відповідачки ОСОБА_1 на спірний будинок загальною площею 477,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, було задоволено позов про поділ майна подружжя й визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-2, житловою площею 77,3 кв. м, літню кухню літ. Б цегляну, сарай літ. Ж цегляний, вбиральню літ. З цегляну, огородження № 1-3, споруду І, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 . При цьому, як зазначено в рішенні: "судом в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
21 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 лютого 2021 року у справі № 537/522/15-ц; від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 28 січня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ТОВ "Граніти Дніпра" (позичальник) укладено кредитний договір №КГ-252Д, згідно пункту 1.1. якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов`язаний надати позичальнику кредит в формі згідно пункту А.1. (лінія кредиту, що поновлюється) з лімітом та на цілі, вказані в пункті .А.2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаного у третьому абзаці пункту 2.1.2. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені даним договором строки (а. с. 13-16, т. 1). Ліміт даного договору 540 000 дол. США на наступні цілі: поповнення оборотних коштів. Строк повернення кредиту - 28 липня 2008 року. Зобов`язання Позичальника забезпечуються договорами іпотеки майнових прав на незавершене будівництво. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 12,6% річних. За порушення Позичальником якогось з зобов`язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.