Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 388/1869/18
провадження № 61-6965св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, товариство з додатковою відповідальністю "Неоальянс",
треті особи: Новгородківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, відділ з питань державної реєстрації Долинської міської ради Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року в складі судді Степанова С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3, товариства з додатковою відповідальністю "Неоальянс" (далі - ТДВ "Неоальянс"), треті особи: Новгородківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, відділ з питань державної реєстрації Долинської міської ради Кіровоградської області, в якому просили:
Визнати недійсним договір міни земельних ділянок від 04 березня 2015 року; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 3521987800:02:000:0042; в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 визнати за ними право власності по 1/2 частці на вказану земельну ділянку; розірвати договір оренди землі від 15 березня 2012 року та стягнути з ТДВ "Неоальянс" на їх користь заборгованість у розмірі 80 735,74 грн.
Позовна заява мотивована тим, що їх батькові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 3521987800:02:000:0042, площею 8,64 га, що розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
15 березня 2012 року ОСОБА_6, який був уповноважений їх батьком діяти в його інтересах на підставі довіреності від 28 березня 2005 року, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з ТДВ "Неоальянс". За цим договором розмір орендної плати складав 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації, що було рівним 5421,27 грн. Проте орендної плати за договором орендодавець (батько позивачів) не отримував, що підтверджується рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року, яким зобов`язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 2012-2014 роки в сумі 13 824,24 грн.
23 жовтня 2015 року ОСОБА_5 скасував довіреність від 28 березня 2005 року, якою уповноважив ОСОБА_6 користуватися і розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.
Під час оформлення спадщини після смерті батька позивачам стало відомо, що на підставі договору міни від 04 березня 2015 року їх батько втратив право власності на вказану земельну ділянку, проте набув таке право на земельну ділянку за кадастровим номером 3523455100:02:003:1028, площею 0,01 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивачі вважають вказаний договір міни земельних ділянок недійсним з тих підстав, що договір був укладений з порушенням законодавства, зокрема, із порушенням умов, передбачених статтею 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Також вказують, що протягом 2015-2018 роки вони як спадкоємці не отримували орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі, як систематичне невиконання зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати. Борг ТДВ "Неоальянс" за 2015-2018 роки перед ними складає 31 074,71 грн, пеня - 44 048,36 грн, 3% річних в сумі 1206,28, сума інфляційних втрат - 4406,39 грн, а всього 80 735,74 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок, укладений 04 березня 2015 року між ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності серії ВСА № 467571, посвідченої 28 березня 2005 року державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Фоміних В. В. за реєстровим № 667, та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Новгородківського нотаріального округу Кіровоградської області Голобородько О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 231.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3521987800:02:000:0042, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,63 га, що розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на вочевидь нерівні умови обміну встановлені договором міни, а саме обмін ділянки, яка не перебуває у спільному масиві з обмінюваною ділянкою, вартістю 159,53 гривні на розташовану у іншому районі ділянку яка має вартість 225 662,13 грн, тобто на ділянку вартість якої у півтори тисячі раз вища, суд приходить до висновку про удаваність правочину міни, який було вчинено для приховання правочину відчуження земельної ділянки. Оскільки фактично було вчинено не договір міни, а договір відчуження спірної земельної ділянки, тому такий правочин вчинений всупереч мораторію та відповідно з порушенням пунктів 14, 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору).
Згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України наявні підстави для визнання такого правочину недійсним, а отже і для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання договору міни недійсним та скасування зареєстрованого на його підставі права власності.
Разом із цим, не підлягали задоволенню інші позовні вимоги з підстав їх необґрунтованості та передчасності.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ТДВ "Неоальянс" задоволено частково.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року скасовано в частині задоволених вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТДВ "Неоальянс" в частині визнання недійсним договору міни земельних ділянок від 04 березня 2015 року та скасування державної реєстрації права власності.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недійсності оспорюваного договору міни як такого, що укладений з порушенням законодавства і всупереч мораторію, закріпленому пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, оскільки заборона відчуження, встановлена вказаним пунктом, передбачала винятки, зокрема, можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 04 березня 2015 року набула права власності на спірну земельну ділянку відповідно до закону, дана земельна ділянка не може входити до складу спадщини померлого ОСОБА_5, тому це виключає визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на неї в порядку спадкування. З цих же підстав задоволенню не підлягають вимоги щодо розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року.
У касаційній скарзі заявники просять суд касаційної інстанції скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування права власності на земельну ділянку, розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати; рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору міни земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 змінити, а саме: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування право власності на земельну ділянку по 1/2 частці кожній, розірвати договір оренди землі та стягнути заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнення доводів касаційної скарги
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження заявники вказують про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 березня 2019 року в справі № 399/1034/16-ц, від 27 лютого 2020 року в справі № 220/1587/17, від 15 квітня 2020 року в справі № 390/225/19.
Також заявники наголошують на тому, що спірний договір міни був укладений за відсутності на це волевиявлення довірителя (власника) спірної земельної ділянки ОСОБА_5, спірний договір був укладений всупереч інтересів довірителя, оскільки вартість обєктів обміну є досить неспівмірною, а доплата різниці вартості договором не була передбачена. Спірний правочин було укладено всупереч статті 232 ЦК України, тобто за зловмисної домовленості повіреного ОСОБА_6 як представника однієї сторони ( ОСОБА_5 ) та іншої сторони ( ОСОБА_3 ), які є родичами.
Позиції інших учасників справи
У вересні 2021 року представник відповідачів ОСОБА_3 та ТДВ "Неоальянс" - Заболотній П. Л. надіслав відзив на касаційну скаргу. Зазначав, що доводи скарги є безпідставним та не заслуговують на увагу. Вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії заповіту від 08 грудня 2014 року, ОСОБА_5 заповів усе своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували земельну ділянку площею 8,7777 га, кадастровий номер 3521987800:02:000:0141, яка розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
На праві приватної власності ОСОБА_5 належала земельна ділянка, площею 8,64 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю серії І-КР № 017944 від 17 квітня 2001 року.
Згідно копії довіреності від 28 березня 2005 року, посвідченої державним нотаріусом Фоміних В. В. за № 667, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_6 користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, площею 8,64 га, яка розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Дана довіреність була скасована ОСОБА_5 23 жовтня 2015 року.
Відносно цієї земельної ділянки 15 березня 2012 року між ОСОБА_6, який діяв згідно довіреності від імені ОСОБА_5 та ТДВ "Неоальянс" було укладено договір оренди землі строком на 10 років.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області 01 квітня 2015 року в справі № 388/2286/14-ц (яке набрало законної сили) зобов`язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 отриману від імені позивача орендну плату за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3521987800:02:000:0042, площею 8,64 га, у сумі 13 824,24 грн.
03 березня 2015 року між ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 28 березня 2005 року, та ОСОБА_3 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок про обмін земельної ділянки, площею 0,0100 га, що розташована на території Новгородківської селищної ради, Новгородківського району Кіровоградської області на земельну ділянку, площею 8,6391 га, що розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Новгородківського нотаріального округу Кіровоградської області Голобородько О. В. 04 березня 2015 року та зареєстрований в реєстрі за № 231.
За цим договором ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку, площею 8,6391 га, вартість якої сторонами оцінена в 225 662,13 грн, а натомість ОСОБА_5 отримав у власність земельну ділянку, площею 0,0100 га, вартістю 159,53 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У частинах першій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина перша статті 1223 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 Земельного кодексу України, далі - ЗК України).
За статями 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.
Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт "в" частини першої статті 5 ЗК України).
Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту "а" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.
У статтях 6 і 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.