Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 127/16528/20
провадження № 61-15951св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року у складі судді Романюк Л. Ф. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Стадника І. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про переведення прав і обов`язків покупця, стягнення коштів та скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про переведення прав і обов`язків покупця, стягнення коштів та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕА №559972 від 05 серпня 2014 року, є власником на праві спільної часткової приватної власності ј квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Об`єктом нерухомого майна є трикімнатна квартира загальною площею 74,4 кв. м. в тому числі житловою 44,2 кв. м.
Квартира надана за рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 березня 2007 року № 575 на підставі ордеру від 03 квітня 2007 року № 54 як пільговику за медичними показаннями.
21 січня 2020 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як продавці з однієї сторони, і ОСОБА_2, як покупець з другої сторони, уклали договір купівлі-продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер 423296405101. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Бєлою О. М.
25 січня 2020 року ОСОБА_1 не зміг відкрити свою квартиру, в якій зареєстрований і на частку в якій має право власності, своїм ключем. В результаті звернення до поліції 01 лютого 2020 року отримано інформацію про зміну власника.
Позивачем зазначено, що жодним із трьох продавців не було виконано зобов`язання письмово повідомити іншого співвласника ( ОСОБА_1 ) про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких вони її продають.
Наведене стало підставою для звернення позивача в суд із позовом, в якому ОСОБА_1 з урахуванням змінених позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким:
- перевести на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423296405101 за договором купівлі-продажу від 21 січня 2020 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Бєлою О. М., укладеним між сторонами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з однієї сторони і ОСОБА_2 з іншої сторони;
- стягнути з ОСОБА_1 сплачену за договором купівлі-продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423296405101, у сумі 167 400,00 грн, шляхом їх перерахування з депозитного рахунку ТУ ДСА України у Вінницькій області, внесених ОСОБА_1
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності, запис про право власності вчинений 18 серпня 2020 року № 37811798, власник ОСОБА_6, на 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, позовні вимоги залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено порушення процедури повідомлення про намір продажу частки квартири. Крім того суд зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до суду із неефективними позовними вимогами, які не поновлять його права, при цьому скасування державної реєстрації не припинить набутого ОСОБА_6 права власності, оскільки право власності на спірну квартиру в неї виникло на підставі договору купівлі-продажу. Внесення приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 на 3/4 частки спірної квартири не є підставою для виникнення вказаного права, а є лише підтвердженням цього права.
Крім того зазначено, що позивачем до позову не додано доказів про перерахування на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2021 рокуОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 201/4135/17 (провадження № 61-19572св19).
Позивач у касаційній скарзі зазначав, що суди проігнорували факт невручення поштового відправлення ОСОБА_1 . Також немає серед доказів у справі тексту, що був поміщений в поштове відправлення від 30 листопада 2019 року приватним нотаріусом Бєлою О. В.
Також зазначав, що згідно квитанції від 18 лютого 2021 року перераховано суму 167 400,00 грн отримувачу Вінницький міський суд, що підтверджує факт перерахування відповідних коштів до розгляду Вінницьким міським судом справи по суті, який розпочався 24 лютого 2021 року. В засіданні представником ОСОБА_1 було повідомлено про внесення на розрахунковий рахунок суду передбачених коштів та надано відповідний доказ, який суд першої інстанції відмовився залучити до матеріалів справи.
Також слід зазначити, що процесуальний закон не пов`язує факт внесення/невнесення коштів за позовом про переведення прав покупця одночасно з позовною заявою з відкриттям чи не відкриттям провадження у справі. Таким чином законодавець передбачив, що внесення коштів повинно відбутись одночасно з поданням позову, тобто в строк до розгляду справи по суті, що і було виконано позивачем до першого судового засідання.
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судом не врахована обставина, що ОСОБА_1 відповів на заяву ОСОБА_2 про намір продажу квартири шляхом подання позовної заяви про переведення прав покупця з одночасним поданням заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірної квартири. Судом було відкрито провадження у справі та накладено заборону на відчуження, однак суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, при розгляді справи про переведення прав покупця не застосував норми матеріального права, які забороняли укладати ОСОБА_2 договір купівлі-продажу зі ОСОБА_6, а приватний нотаріус Бєлая О. В. не мала права посвідчувати такий договір та вносити зміни до реєстру прав власності.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 127/16528/20 із Вінницького міського суду Вінницької області.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла цивільна справа № 127/16528/20.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕА № 559972 від 05 серпня 2014 року є власником на праві спільної часткової приватної власності ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, власниками інших ѕ частки даної квартири були відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 17, 18).
Згідно з копією конверта приватний нотаріус Бєлая О. М. направляла на адресу ОСОБА_1 конверт з рекомендованим повідомленням від 30 листопада 2019 року (т. 1 а. с. 138, 139).
21 січня 2020 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як продавці з однієї сторони і ОСОБА_2, як покупець з другої сторони уклали договір купівлі-продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер 423296405101. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Бєлою О. М. (т. 1 а. с. 12-16).
Відповідно до листа № 38/02-24 від 03 липня 2020 року, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О. М. на підставі статті 84 Закону України "Про нотаріат" передає ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2, в якій він повідомляє про його намір продати належну йому на праві приватної спільної часткової власності ѕ частки квартири АДРЕСА_2, за ціною 550 000,00 грн. У зв`язку з чим він просить повідомити про своє бажання скористатись переважним правом купівлі вказаної частки у праві власності на квартиру за вказаною ціною (т. 1 а. с. 25, 26).
Згідно з договором купівлі-продажу від 18 серпня 2020 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 ѕ частки на квартиру АДРЕСА_2 за ціною 502 200,00 грн (т. 1 а. с. 79, 80).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 220744798, 18 серпня 2020 року о 16:24:46 право власності на ѕ частки на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровані за ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 81).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 755/18296/17 (провадження № 61-18669св19).
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він як співвласник спірного майна має переважне право перед іншими особами на його купівлю, тому спірним правочином порушено його законні права та інтереси, які підлягають захисту у судовому порядку.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.